Десятки років за допомогою сотень мільйонів доларів та євро, масованої підтримки з боку пропагандистів, псевдоінтелектуалів та “корисних ідіотів”, організації численних конференцій, “круглих столів” та публікації замовних статей у медіа росія намагалася переконати весь світ, що Україна – це “failed state”, держава, що не відбулася. 

Однак іронія долі полягає у тому, що у нас з державністю, демократією та керованістю все у повному порядку – навіть на фоні повномасштабної війни. А от росія стрімко рухається у бік “failed state”, оскільки її державні структури втрачають здатність управління у своїх ключових сферах компетенції. 

Втрата монополії на насильство 

По-перше, йдеться про втрату монополії на насильство. Найманці ПВК “Вагнер” вже фактично перетворилися на окрему привілейовану касту, яка живе за своїми власними законами. При цьому Пригожин прямо вимагає від політиків, правоохоронців та громадян особливого – підкреслено шанобливого – ставлення до представників компанії. 

Останні ж постійно потрапляють у кримінальні історії, вбивають, демонстративно катують та публічно страчують тих, хто посмів виступити проти них, однак уникають за це будь-якої відповідальності.

Переділ сфер впливу

По-друге, на росії ще у 2022 році розпочався неконтрольований переділ сфер впливу. Ключову роль у цьому процесі відіграють різноманітні недержавні структури олігархів (у тому числі відверто кримінально-терористичного спрямування, зокрема, та ж ПВК “Вагнер”) і “силовики”. Все це відверто демонструється у підконтрольних медіа та призводить до дискредитації офіційний структур (на кшталт Міністерства оборони, інституту губернаторів тощо).

Важливо також зазначити, що жодних правил у цій “війні” не існує, тому дозволеними є будь-які методи та інструменти, головне, не чіпати напряму путіна. Все інше – можна.

Система феодальних відносин

По-третє, як такої системи публічного управління на росії (як і ринкової економіки) вже давно не існує. Замість них – система феодальних відносин (де є клієнти, патрони та діє правило “васал мого васалу не мій васал”) та державно-олігархічний капіталізм (звичайно, для вузької групи обраних бізнесменів “у законі”). 

Окремі регіони центральна влада не контролює від слова взагалі вже багато років – передусім, Чечню. А це – основна ознака “failed state”. Зазначу, що відсутність цього контролю не спровокована зовнішньою агресією, а є результатом виключно внутрішніх процесів. Тож сьогодні Чечня – це фактично держава в державі, окремий терористичний (по відношенню до власних громадян) режим в авторитарній країні.

Нарешті, давайте згадаємо ще кілька фактів. Зокрема, колосальний розрив між багатими та бідними, який постійно зростає. Величезна кількість регіонів, які перебувають десятиліттями у глибокій депресії. Фальсифікація та відверта імітація виборчого процесу. Репресії проти будь-якої опозиції. Відсутність незалежної системи правосуддя. Систематичні порушення прав людини (про права громадянина й годі говорити, бо їх просто немає) і багато іншого. 

“Failed state”

То ж яка держава вже близька до “failed state”? Здається, відповідь очевидна. І, до речі, дуже показово, що фюрер цієї країни нещодавно заявив, що головне завдання всього, що він робить, це просто… “забезпечити збереження росії”. Значить, відчуває наближення краху, нервує. І це добре. Бо ще більше почне нервувати його оточення, яке кине усі сили та засоби на те, щоб зберегтися при владі хоча б на частині тієї території, яка зараз називається російською федерацією.  

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку