Ми наближаємось до закриття чергового колосального соціального експерименту, який, як і більшість попередніх експериментів, виявився абсолютно нежиттєздатним.

"Архаїчна імперія"

Мовиться про експеримент "архаїчна імперія" у XXI сторіччі, уособлений клептократичним режимом "кремлівських старців" та очолювану ними державу, що позначається двома загадковими літерами – рф.

Власне, усім давно відомо, що імперія – дуже архаїчна і неефективна модель організації суспільства. Саме тому більшість з них була розпущена. Те, що прекрасно працювало сторіччя тому, уже не працює, і працювати не може.

Але тривалий час у світі залишалося якесь дивовижно-ностальгічне почуття до одного атавізму минулого, що розмістився на одному найбільшому шматку Євразії. Коли більшість євразійських імперій розпалися за підсумками Першої світової, саме ця єдина імперія "перезібралася" на нових ідеологічних засадах – ще більш маніакальних, людиноненависницьких та шизофренічних. "Перезібралася" і почала реалізовувати ідеологічну утопію.

Коли ж і ця утопія зазнала остаточного краху наприкінці XX сторіччя, то від імперії відпали частини, але сама вона призупинила розпад і знову реорганізувалася. Тепер уже без будь-якого зрозумілого ідеологічного базису, концепції, засад. Просто тому, що в цей "проєкт" добряче вклалися західні партнери і почали купляти різноманітні ресурси, щедро оплачуючи їх з власних кишень.

Атавізм у XXI столітті

Так імперія знову відчула впевненість і вирішила погратися на початку XXI сторіччя у сторіччя ХІХ. Власне, а що ще від них чекати? Чомусь на Заході довго вважали, що якщо дати пітекантропу макбук, то він одразу стане програмістом, але пітекантроп просто бере і пристосовує приладдя для своїх потреб. Він не хоче бути програмістом – він хоче вбивати.

А все чому? Бо кожного разу щось ставало на заваді історичному процесу. Спершу – фанатизм більшовиків, згодом – жадібність, лінь та недалекоглядність західних політиків, які замість того, щоб дати просто загинути імперії, накачували її грошима, "ніжками Буша", та вдавали, що Єльцин – "демократ". Все, аби "страшний розпад Росії" не відбувся.

Однак він відбудеться, бо цей архаїчний організм все одно – атавізм у XXI столітті. Він має вимерти. Однак зараз його смерть вже забирає сотні тисяч життів, і ніхто не знає, скільки буде брати ще.

Парадокс: те, що підтримує імперію, те її і знищує

А насправді все просто. Є конгломерат народів, яких довгий час об'єднували грубою силою, примусом та геноцидом. Нічого, окрім спільного травматичного досвіду, їх не об'єднує. А ще їх постійно грабували, а зараз грабують у сотні разів інтенсивніше. Адже одна річ – відбирати частину шкурок вбитих тварин, а зовсім інша – викачувати усі ресурси. Економічні зв'язки у них не настільки сильні, а культурні – умовні. Бо які культурні зв'язки у суспільстві, яке зумисно тримається на архаїчному рівні?

Оці всі нетрі, які у нас так люблять показувати, і які є звичним місцем існування для "вдячних підданих імперії" – не від того, що в імперії немає грошей. Вони існують тому, що піддані повинні постійно жебракувати, аби потім радісно бігти з автоматом за танками, зігріваючись думками про можливість "десь там" вкрасти пральну машину.

Вони повинні бути тупими, дикими та обмеженими, аби підтримувати цю пекельну імперську машину. Однак те, що вони тупі, дикі й обмежені не дає шансу на виживання цій машині у XXI столітті, коли на передній план виходить людський капітал, а також ті можливості, які цей капітал дає.

Отож виникає парадоксальна ситуація, коли те, що підтримує імперію, те її ж і знищує. Це парадокс, який неможливо здолати. Можна лише "заливати дірки" у конструкції безмірними потоками валюти. Ці потоки зменшували суперечності, дозволяючи усій цій конструкції якось існувати.

От такий от експеримент – залишаємо архаїчний конструкт у XXI столітті, бо просто якось не хочеться розгрібати наслідки його розпаду.

Деградований лідер деградованого організму

І все було б "прекрасно", якби не простий факт, що у системі загальної деградації на чолі не можуть бути генії, а лише такі самі "деграданти".

Сила бункерного діда у тому, що він – ідеально деградований лідер деградованого організму. Старий бовдур, який явно не читав книжок десятиліттями, огидна карикатура на людину, носій ідеально-тупого почуття гумору, ідейний людожер та принциповий ідіот. От він – ідеальний лідер для своєї системи.

А ще він щиро дозволяє бути ідіотами та людожерами усім довкола. Хочеш писати доноси? Будь ласка! Хочеш йти вбивати людей? Купа варіантів! Хочеш проклинати світ і бажати його знищення? Своя людина! Можеш навіть півників з лайна ліпити та боротися з рептилоїдами та комарами-вбивцями.

Будь-які задоволення для кожного інтелектуально обмеженого індивіда. Мабуть, тому всі інтелектуально обмежені індивіди по всьому світу так люблять бункерного діда. Включно з різними старими рокерами та не дуже тверезими акторами.

Усі найогидніші, наймерзенніші людські риси він дістає, демонструє та винагороджує. Режим бункерного повторює постійно: "Ідіотом не просто бути можна – треба бути ідіотом. Це санкціоновано та схвалено". Але краще й ефективніше це бути не може.

Експеримент провалився

Раба можна примусити рити канави, можна примусити воювати, а робити нові мікросхеми – не вийде. Їх будуть продукувати вільні й цілком задоволені життям люди. А експеримент можна закривати. І це відчувають усі.

Уже навіть президентка Грузії Саломе Зурабішвілі забажала, аби у "договір" за підсумками війни Росії проти України було внесено пункт про звільнення від російських військ Абхазії та Південної Осетії.Звісно, це максимально нахабна претензія, яку і коментувати немає сенсу, але вона показує, як поступово облаштовується черга ділити спадщину останньої імперії. Хтось поки що публічно не висловлюється, але все ж готується. І таких – дуже багато.

Знову черговий безглуздий соціальний експеримент по затримуванню на цьому світі одного політичного організму, що віджив своє, обходиться занадто дорого людству загалом, але найперше – українцям. Саме життями українців людство знову купує собі можливість рухатися далі у плані розвитку, завершуючи експерименти, що цей рух затримують. Такою дорогою ціною...

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”