Щодня Росія завдає ударів по українських містах та енергетиці. Це – свідома тактика терору, спрямована на створення гуманітарної катастрофи напередодні зими. І хоча моральний обов'язок зупинити ці воєнні злочини очевидний, відповідь Заходу базується на холодних та прагматичних розрахунках.
Нещодавнє звернення Президента Володимира Зеленського до Парламентської асамблеї НАТО – це не просто заклик про допомогу. Це чітке пояснення, чому інвестиції в захист України сьогодні є набагато вигіднішими, ніж боротьба з наслідками завтра.
По-перше, «повітряний щит» – це запобіжник від нової хвилі біженців та економічного колапсу. Кожна російська ракета, що влучає в українську ТЕЦ, наближає не лише блекаут для мільйонів українців, а й нову масштабну хвилю біженців до ЄС. Утримувати мільйони людей взимку – це величезне навантаження на бюджети та соціальні системи європейських країн. Надати Patriot зараз – значно дешевше, ніж боротися з наслідками гуманітарної кризи потім. Крім того, стійка українська економіка, захищена з неба, не потребуватиме багатомільярдних вливань для простого виживання.
По-друге, покарання та репарації коштом РФ – це захист світового порядку та економія для західних платників податків. Якщо дозволити РФ уникнути відповідальності, це створить прецедент, що будь-який агресор може безкарно руйнувати інші країни. Це пряма загроза глобальній стабільності. Водночас механізм використання заморожених російських активів для відбудови України означає, що за руйнування платитиме агресор, а не американські чи європейські платники податків. Це прагматичне фінансове рішення.
По-третє, економічні санкції – це довгострокове послаблення прямого ворога НАТО. Кожна мікросхема, що не потрапила до російської ракети, і кожен долар, недоотриманий від продажу нафти, – це послаблення військового потенціалу Росії не лише проти України, а й проти самого Альянсу в майбутньому. Санкції – це пряма інвестиція у власну обороноздатність на роки вперед, що зменшує потребу утримувати величезні армії на східному фланзі НАТО.
По-четверте, далекобійна зброя для України – це шлях до швидшого та стабільного завершення війни. Затяжна війна на виснаження – це постійна нестабільність на кордонах ЄС та безкінечна потреба у фінансовій і військовій допомозі. Надання Україні можливості завдавати симетричних ударів по військових обʼєктах в глибині РФ – це спосіб змусити Кремль до реальних переговорів та досягти більш стійкого миру. Сильна Україна, здатна себе захистити, є надійним східним щитом Європи, що дозволяє партнерам економити власні ресурси.
Ефективна допомога Україні – це не акт благодійності. Це раціональна, прагматична політика, де наші життєві інтереси та стратегічні інтереси партнерів повністю збігаються. І саме таку логіку ми доносимо на всіх рівнях, поєднуючи моральну правоту з мовою прагматизму.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
