На фоні Трампа, путіна, Стамбулу, "Коаліції охочих", миротворців і явного не бажання путіна завершувати війну, до фокусу нашої уваги належним чином не потрапили президентські вибори у двох наших сусідів - Румунії та Польщі. І не просто сусідів, а країн, які під час війни, показали, що вони наші справжні друзі та стратегічні партнери. Не даремно, саме через них зараз ідуть ключові експортно-імпортні потоки, в тому числі зброї, що дозволили Україні вистояти під тиском окупанта. Отже, "тримати руку на пульсі" під час виборів у цих країнах ми точно маємо. А вибори там дуже цікаві й тенденційні...

Вибори в Румунії: гарні новини для України та ЄС 

Щоб не переповідати усі аспекти, буду писати максимально тезово.
Вибори в Румунії розпочалися зі скасування Конституційним Судом першого туру та обвинувачення проросійського Джорджеску у зв'язках з рф та умисними проплаченими маніпуляціями суспільної думки через TikTok. Звичайно, такі події спричинили справжній політичний фурор не лише в Румунії, а й у Європі, оскільки для багатьох стало очевидним, що росія не спиниться ні перед чим, щоб зменшити допомогу України та послабити ЄС, а Румунія це лише одна із перших ластівок.

Повторний перший тур приніс перемогу двом кандидатам:

• чинному меру Бухареста, центристу Нікушору Дану;
• правому Джордже Сіміоне, який має яскраво виражені націоналістичні погляди і є прихильником Дональда Трампа. Його красномовне виборче гасло - "Зробимо Румунію знову великою", яскраве тому підтвердження.

Після першого туру результати виборів були такими: 40% голосів за Сіміоне і лише 21% за Дана. Але, забігаючи наперед, одразу зазначу, що переконливу перемогу у другому турі отримав саме мер Бухареста і це було просто феноменально! Результати такі: 54% на 46% відповідно! З фінальним відривом майже 10%, а в абсолюті, близько, 900 тис. виборців! Що ж там сталося? Чому відбулась така різка зміна електоральних настроїв? Відповідь проста: люди не захотіли антиєвропейського вектора розвитку Румунії, а відтак у другому турі проти Сіміоне об'єдналися майже всі конструктивні сили як у Румунії, так і поза її межами.

До слова, голоси румунської діаспори, як і у випадку з Молдовою, зіграли важливу роль для перемоги, а особливо показовим було голосування румунів в Молдові, Угорщині та Болгарії, де вважається традиційно сильним російське лобі - за Дана свої голоси віддали майже 90% громадян Румунії, які проживають у вищевказаних країнах. Напевно румуни, які проживають в Угорщині, не бажають для своєї країни перетворення на авторитарний режим подібний тому, який побудував Орбан.

До слова, столиця підтримала Дана, в різних районах міста, від 60 до 73%, як і майже усі великі міста в Румунії. А от сільська місцевість більше висловилася за яскравого популіста Сіміона. І показово, що саме він намагався загравати з електоратом, звинуваченого у зв’язках з росією  Джорджеску, очолюючи мітинги проти зняття його з виборів та навіть публічно пропонуючи йому місце в уряді у разі виграшу ним виборчих перегонів.

Резюмуючи, потрібно відзначити народ Румунії, який зміг консолідуватися та відстояти свій проєвропейський вектор розвитку. Одночасно наносячи відчутного удару по проросійському впливу та зовнішньому втручанню у цій країні!

Партнерство Джорджеску та Сіміона яскраво продемонструвало, що проросійський вплив може реалізовуватись по-різному, але суть у нього однакова - абсолютно деструктивна. Але Румунія вистояла і це гарна новина і для нас, і для ЄС!

Вибори в Польщі: для України є надія

На перший погляд, у Польщі вдалося відтиснути правих та ультраправих кандидатів ще за результататми першого туру, але стратегічна невизначеність триватиме до оголошення переможця другого туру. Отже, у другий тур потрапили:

• Рафал Тшасковський - лідер рейтингів, ліберальний мер Варшави, якого висунула керівна партія "Громадянська платформа" (партія Туска).
• Кароль Навроцький - історик та голова Інституту нацпам'яті, висунутий правоконсервативною партією "Право і справедливість" (партія Дуди).

Результати - 31.6% у Тшасковського та 29,5% у Навроцького. Менш як 2% різниці номінально залишає гарні шанси для обох кандидатів, але будують вони свої кампанії абсолютно по-різному. Якщо мер Варшави демонструє спокій та намагається його транслювати для своїх прихильників, то Навроцький, навпаки, намагається вишукувати голоси у правих та ультраправих кандидатів, які сумарно змогли набрати близько 50% голосів у першому турі, ведучи свою агітаційну кампанію з подвійним запалом та явним зсувом ідеологічних маркерів!

Зв'язка з правими для Навроцького - це і шанс, і ризики одночасно. Очевидно, що дестабілізацію у Польщі не захочуть в Брюсселі, а долучення до виграшу правих/ультраправих це гарантує. У Туска немає власної парламентської більшості, а виграш виборів Навроцьким фактично закине Польщу в перманентну політичну кризу, аж до парламентських виборів 2027 року. Право вето та політичні амбіції зіграють свою роль...

Враховуючи вищевикладене, ми бачимо, що і в Польщі російський вплив та антиєвропейська (права/ультраправа) повістка, що часто збігаються, активно впливає на політичний ландшафт. Але я глибоко переконаний, що:

Як і Румунія, яка вистояла перед цим впливом, Польща також впорається з цими викликами, даючи нам надію на дружнє плече і можливість для продовження боротьби з агресором.

Висновки: Україна з сусідами має спільного ворога

Вибори в Польщі та Румунії показали нам цілий ряд абсолютно нових сучасних трендів виборчого процесу, які будуть тільки еволюціонувати та масштабуватися. Серед них:

тренд на праву/ультраправу повістку через комплексну кризу безпеки в ЄС;

цей тренд успішно підживлюється грошима та іншими інструментами впливу з рф. Оскільки росії сильна та об’єднана Європа точно не потрібна;

• перехід від традиційних польових та мережевих політичних технологій на сучасно-цифрові. Наприклад, здійснення прихованої і майже не контрольованої агітації через соціальні мережі, особливо TikTok;
•  збільшення впливу на прийняття політичних рішень діаспорою. І цей тренд з переходом на електронне голосування буде тільки зростати;
•  "дозрівання" в ЄС до того, що потрібно нормативно підсилювати інструменти швидкого реагування на можливість незаконного втручання у виборчий процес, особливо інших держав. Кейс Джорджеску має стати дієвою "вакциною" на майбутнє.

Залишаються і традиційні інструменти впливу на результати виборів, такі як збільшення/зменшення явки, мобілізація свого електорату в день виборів, боротьба за голоси тих, хто не визначився, двійники та інше. Але головні висновки, які ми маємо зафіксувати для себе — це те, що росія не відступить від бажання заволодіти Україною допоки існує путінський режим! Інструменти будуть використовувати, реалізуючи традиційну доктрину гібридної війни Герасимова, мало того,  що різні, так ще і підігнані під сучасні політичні та цифрові реалії. З великою вірогідністю, не будуть гребувати і використанням ШІ.

У цьому контексті Україна, наші правоохоронні органи, які прямо протидіють російському агентурному впливу в середині держави, перш за все, такі як Державне бюро розслідувань та СБУ, мають активно взаємодіяти обмінюючись досвідом з нашими європейськими партнерами. Оскільки з одного боку, наші правоохоронці якісно працюють в напрямках виявлення та знешкодження російської агентури, але у нормативному ключі пошуків інструментів швидкого реагування є в чому повчитися у європейців.

"Кейс Джорджеску", відверто кажучи, не дає мені спокою. Дуже не хочеться щоб Україна стала на ті самі граблі, а росія очевидно буде робити усе можливе, щоб так і сталося. В суспільний дискурс через ЛОМів можуть закидатися тези про утиск демократії» і розганятися різними "корисними ідіотами", але ми маємо дати собі раз і на завжди дати відповідь на одне запитання "нам шашечки чи їхати"? Нам потрібна сильна держава, яка здатна дати відсіч, як внутрішньому, так і зовнішньому ворогу, чи ми аморфна здобич для інших? Спільна система координат при реалізації демократичного права "обирати та бути обраним" критично необхідна, коли на ці права посягає зовнішній ворог. Шлях у нас та наших партнерів з ЄС один і стратегічний ворог в особі росії, також спільний! Тому, чим глибше буде пропрацьована синхронізація виборчого законодавства, враховуючи всі ризики, тим краще ми зможемо відстояти власні принципи та цінності.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”