Трамп хоче угоду з Україною – стратегічні рідкісноземельні метали в обмін на постачання сучасної зброї. За цим кроком стоїть геополітика, прагнення США послабити китайський вплив та підтримати власну оборонну промисловість. Але що отримає Україна?
Чому Трамп зацікавився угодою щодо рідкісноземельних металів?
Заява Дональда Трампа про можливу угоду з Україною щодо обміну рідкісноземельних металів на постачання зброї не є випадковістю. Вона демонструє кілька важливих аспектів його політичного та економічного підходу, зокрема його прагматизм і бажання укладати вигідні угоди. На геополітичному рівні це насамперед спосіб зменшити залежність США від Китаю, який наразі контролює близько 80% світового видобутку і переробки цих металів. З огляду на торгівельні війни між США і Китаєм питання критичних мінеральних ресурсів стало особливо чутливим для американської економіки та національної безпеки. Відновлювальні джерела енергії, військова техніка та технологічні сектори США не можуть функціонувати без стабільних поставок рідкісноземельних металів.
Україна, володіючи значними покладами титану, цирконію, берилію та інших рідкісних металів, стає важливим кандидатом на роль альтернативного постачальника. Трамп, як лідер, який будує свій політичний імідж на укладанні вигідних угод, бачить тут можливість одночасно забезпечити доступ до критичних ресурсів і підтримати американський оборонний сектор. Зрештою, для нього це також інструмент посилення свого передвиборчого послання: він прагне показати виборцям, що здатен посилити економіку США та зміцнити її обороноздатність, зменшуючи вплив Китаю.
Крім того, така угода вигідна з погляду підтримки американської військової промисловості. Постачання зброї до України означає нові замовлення для американських виробників, що створює робочі місця та підтримує внутрішній ВПК. Оборонна співпраця з Україною також дозволяє США закріпити свій вплив у регіоні, де вони стратегічно протистоять росії.
Чи може угода бути вигідною для України?
Для України ця угода несе як потенційні вигоди, так і ризики. На перший погляд, обмін рідкісноземельних металів на сучасне озброєння може здатися привабливим, особливо в умовах війни з росією. Постачання високотехнологічних систем ППО, артилерії, протитанкових комплексів і дронів може значно зміцнити українські оборонні можливості. Однак важливо розуміти, що короткострокові вигоди не повинні ставати основним орієнтиром, адже існують серйозні довгострокові ризики.
Однією з головних переваг угоди може стати залучення інвестицій у видобуток та обробку рідкісноземельних металів в Україні. Це здатне стимулювати розвиток гірничодобувної промисловості, створити нові робочі місця та забезпечити додаткові бюджетні надходження. Але важливо, щоб цей розвиток не перетворився на простий експорт сировини за заниженими цінами, що вже було проблемою для України в минулому. Замість цього потрібно забезпечити переробку ресурсів всередині країни, створюючи продукцію з доданою вартістю.
Однак є й суттєві ризики. По-перше, видобуток рідкісноземельних металів супроводжується серйозними екологічними проблемами, зокрема забрудненням ґрунтів та води. Це вимагає ретельного контролю та впровадження екологічних стандартів.
По-друге, надмірна залежність від американської зброї може обмежити можливості України для розвитку власного оборонно-промислового комплексу. Тут важливо передбачити передачу технологій і спільне виробництво зброї в Україні.
Загроза також полягає в тому, що США можуть скористатися слабкою переговорною позицією України через війну та економічну кризу, щоб отримати доступ до ресурсів на невигідних умовах. Саме тому Києву потрібно забезпечити прозорість угоди та вигідні умови, які враховуватимуть довгострокові інтереси України.
Україна могла б розглянути альтернативний варіант – переговори не лише зі США, але й з іншими стратегічними партнерами, такими як ЄС, Японія або Південна Корея. Це дозволило б уникнути залежності від одного покупця та покращити умови угод.
Важливим контекстом для цієї угоди є план перемоги Зеленського, де одним із ключових напрямів зазначено ефективне використання природних ресурсів. Якщо угода із США буде укладена розумно, вона може стати частиною цього плану, зміцнюючи економічний потенціал України та її міжнародні позиції.
Для США така угода – це стратегічний спосіб знизити залежність від Китаю та підтримати власний оборонно-промисловий комплекс, одночасно зміцнюючи свої позиції в регіоні. Для України ж це може стати можливістю отримати сучасну зброю та економічні інвестиції, проте за умови дотримання прозорих і справедливих умов.
Україна має діяти обережно та наполягати на угоді, яка враховуватиме як короткострокові потреби у військовій підтримці, так і довгострокові перспективи економічного розвитку.
Найбільш ефективним варіантом буде включення до угоди положень про передачу технологій та створення спільних підприємств із видобутку та обробки рідкісноземельних металів. Також важливо забезпечити екологічний контроль і звести до мінімуму ризики залежності від зовнішньої допомоги. Лише такий підхід дозволить Україні скористатися цією угодою для реалізації власних стратегічних цілей та збереження довгострокової конкурентоспроможності.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
