Останніми тижнями у публікаціях, коментарях і парламентських кулуарах дедалі частіше звучить словосполучення «реформа ДБР». Проте під цим терміном профільні експерти і окремі політики розуміють далеко не тотожні процеси. Для суспільства мета реформи очевидна: підвищення ефективності розслідувань і невідворотність покарання. Для колективу Бюро це насамперед усунення недоліків та невідповідностей законодавства, які заважають щоденній роботі. Для Європейського Союзу – приведення процедур до кращих європейських практик.
У спільному комюніке віце-прем’єра Тараса Качки та єврокомісара Марти Кос від грудня 2025 року щодо ДБР записано: «проведення незалежного комплексного перегляду інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та наглядових функцій для оцінки необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що призведе до підготовки, ухвалення та впровадження закону, який враховуватиме необхідні рекомендації». Комюніке не є міждержавним договором, але воно задає стратегічний напрямок: спочатку незалежна оцінка, потім – закон на основі її рекомендацій.
На жаль, окремі політики вже сьогодні пропонують проекти рішень, які суперечать і цій логіці, і європейській практиці. Не виключено, що цей підхід застосовується для вирішення власних корпоративних питань. Частина чинних пропозицій несуть пряму загрозу політизації роботи органу: під гаслом реформи одна з груп впливу може просто провести свою людину в керівництво, а колектив на місяці занурити в «атестації», де замість розслідування злочинів слідчі вчитимуть тести на загальні здібності.
Це не перша реформа, а другий етап
Варто нагадати: реформа ДБР уже була проведена. Наприкінці 2019 року парламент ухвалив зміни до профільного закону, які набули чинності у 2020-му: Бюро зі статусу центрального органу виконавчої влади перетворилося на державний правоохоронний орган, було запроваджено конкурсний відбір на посаду Директора за участю міжнародних експертів, перебудовано систему управління. Тому коректніше говорити не про реформу «з нуля», а про продовження, другий етап інституційного розвитку.
Зелена книга: проблеми, які треба вирішити
Будь-яка притомна реформа починається із «зеленої книги» – чесного опису проблем, які вона має усунути. Тобто не «реформа заради реформи», а відповідь на конкретні перешкоди і виклики. Основні з них назвав у своєму нещодавньому інтерв’ю Директор ДБР: навантаження на Бюро за час війни зросло у сім разів, у роботі слідчих понад 372 тисячі кримінальних проваджень при приблизно п’ятистах слідчих, 90 відсотків проваджень становлять військові кримінальні правопорушення, і насамперед справи про самовільне залишення частини. Додаймо сюди незаконний обіг зброї, зловживання у сфері мобілізації та корупцію серед правоохоронців – і масштаб викликів стає зрозумілим.
Біла книга: аудит Рахункової палати
Наступний крок – «біла книга», перелік ідей, які потрібно впровадити. Найсвіжіший і найґрунтовніший документ тут – організаційний аудит Рахункової палати, звіт за результатами якого опубліковано у червні 2026 року. Рахункова палата серед своїх повноважень, окрім фінансового контролю, має право оцінювати діяльність та ефективність державних органів, що і було зроблено. Звіт є публічним і доступний на ресурсах Рахункової палати. Аудит оцінив результати реформи 2020–2021 років і підтвердив інституційну спроможність ДБР виконувати покладені на нього завдання, водночас надавши рекомендації щодо подальшого підвищення ефективності.
Велика увага приділяється посиленню механізмів внутрішнього контролю, зокрема пропонується зміцнення інституційної незалежності відповідних підрозділів. Пропонується включити Науково-дослідний інститут судових експертиз ДБР до переліку суб’єктів судово-експертної діяльності, що підтверджує важливість доступу до професійних і оперативних експертиз. Звіт також рекомендує встановити чіткий порядок призначення та звільнення першого заступника і заступників Директора ДБР, а ще одна частина змін має усунути протиріччя між чинним законом про ДБР і Кримінальним процесуальним кодексом у частині підслідності.
Над чим працюватимуть фахівці
Відповідно, вимальовується перелік питань, які й мають скласти зміст другого етапу реформи:
- справи про СЗЧ щодо неофіцерського складу передати Військовій службі правопорядку, наділивши її функціями органу досудового розслідування;
- врегулювати на рівні закону порядок призначення та звільнення заступників Директора ДБР;
- усунути суперечності між КПК і законом про ДБР у частині підслідності;
- посилити інституційну незалежність підрозділів внутрішнього контролю, професійної етики та доброчесності;
- включити НДІ судових експертиз ДБР до переліку суб’єктів судово-експертної діяльності;
- закріпити розвиток цифрової інфраструктури та кадрової спроможності Бюро, стратегічне планування і підзвітність.
Окремо стоїть питання зміни формату конкурсної комісії з відбору Директора. Його лобіюватиме одна з груп із метою зробити голоси міжнародних експертів вирішальними порівняно з голосами українських членів комісії та мінімізувати вплив української влади на призначення: наприклад, коли комісія подає лише одну-дві кандидатури, і Президент фактично лише юридично легалізує політичне рішення комісії. Така норма суперечить європейським підходам, за якими відповідальність за кадрові рішення несе національна влада, і має небагато шансів на проходження.
Що далі
До кінця 2026 року має з’явитися законопроект. Уже зараз у парламенті зареєстровано кілька проектів від різних депутатів, проте жоден із них не є достатньо системним. Тому після консультацій із фахівцями, найімовірніше, буде підготовлено комітетський законопроект, який міститиме кращі ідеї з наявних, врахує рекомендації аудиту та європейську практику. Слід очікувати гострих політичних дебатів і багатьох сотень поправок до другого читання.
Проте шанси на позитивний результат досить великі. Головне – втримати рамку: реформа ДБР потрібна, і вона буде проведена. Але її метою має бути посилення інституції, а не кадрове «обнулення» під політичний момент. Сильна інституція – це стабільні правила, професійні кадри, прозорі процедури і безперервність роботи. Саме системне посилення ефективності Бюро, а не хаос атестацій і конкурсів, і має стати підсумком другого етапу реформи.
Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього
