Там на днях, бункерний дід знайшов "нацизм" у країнах Балтії. Можна, звісно, ігнорувати цей факт. Але важко не помітити, що подібні заяви у випадку російської влади завжди тісно пов’язані з агресивними намірами по відношенню до інших держав. Особливо, коли їх виголошує перша особа особисто.
Українці прекрасно знають, як все відбувається, бо мають власний досвід з цього приводу. Усі ми пам’ятаємо, як у нас прагнули довести абсурдність обвинувачень у "нацизмі", але вся ця активність не мала жодного сенсу. "Нацизм" офіційної російської риторики не стосується нацизму як такого. "Нацизм" — це просто досить страшна назва для певної екзистенційної загрози, якою проголошується держава або група держав, щодо яких у російської влади є офіційні наслідки.
Навіщо вигадувати щось нове, якщо є величезний масив радянської пропаганди, яка десятиліттями вибудовувалася довкола останньої світової війни? Відповідно, усі там бачили фільми про війну, читали щось у пресі, бачили щось по телевізору. Все це можна взяти і актуалізувати у новому політичному культі, який має призначатися для виправдання агресивних війн щодо сусідів.
Навіть для народу, глибокого враженого метастазами імперського мислення, треба якесь пояснення загарбницької війни за межами "ми вирішили напасти на сусідів, всіх там повбивати і пограбувати", бо це звучить якось не дуже. Особливо, якщо ти постійно тішишся власною богообраністю та месіанізмом. А у священних писаннях якось не дуже схвалюють вбивства та грабунок.
Тому "протидія нацизму" — це зручне з усіх сторін офіційне пояснення будь-якої агресивної війни, яку планує або веде російський загарбник.
Ще один момент
Оскільки "нацизм" — це "екзистенційна загроза", то виголошення наявності цього самого нацизму у когось — означає, що реагувати на це не просто можна, але потрібно. Бо як не ігнорувати? Тому важливо, що про "нацизм" у країнах Балтії заговорив особисто російський правитель. Якщо про це говорять пропагандисти на ТБ — це можна викрутити як "особисту думку", але якщо "перша особа" — це офіційна позиція.
Коротше кажучи, ми бачимо перший етап офіційної інформаційної підготовки до агресії російської імперії щодо Литви, Латвії та Естонії. Що характерно, там теж все зрозуміли одразу, започаткувавши програму з укріплення кордону. Тривалий час єдине, що стримувало російського агресора, була "5-та стаття НАТО", яка мала б означати захист з боку США. Але США стрімко втрачають будь-яку волю і бажання когось захищати і комусь допомагати, входячи в період політичної турбулентності. Коли ця турбулентність досягне певного рівня, спокуса випробувати Захід на міцність стане для росіян занадто серйозною.
Що цікаво, Захід досі має усі можливості зупинити російського агресора, бо досі має потенціал, значно вищий за російський. Тут і говорити немає про що. Але психологічно вони давно не готові і не хочуть боротися. І росіяни це розуміють.
Зрозуміло, що ніхто ніяку Європу завойовувати не буде. Думаю, що поки максимальні наміри росіян — це коридор у Калінінград та якісь прикордонні міста. Виключно показати силу. Але це поки що. Тут головне — продовжити руйнацію світової безпеки.
Коротше кажучи, ілюзій бути ні в кого не повинно.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
