Після перемоги Трампа на виборах в США, Путін був явно розгубленим. Минув місяць і ми бачимо разючі зміни в поведінці Кремля. Путін, де-факто, перейшов в контрнаступ і випромінює впевненість.
Давайте спробуємо зрозуміти, а що ж змінилося?
- На моє переконання, Путін увірував, що Трамп слабкий і він не зможе тягатися з росією взагалі та з Путіним зокрема... Судячи з усього, найближче оточення Путіна, яке має право на певні дискусії з ним, консолідовано (відносно консолідовано) підтримали Путіна в тому, що зараз час показати силу. Особливо, зважаючи на те, що в Кремлі не вірять в те, що протягом 2025 року будуть застосовані вагомі санкції проти так званого тіньового флоту і не буде реальної спроби опустити ціну на нафту до критичних для росіян 50$ за барель (російський бюджет зверстано, виходячи з ціни майже 70$ за барель). Це насправді, непогана для нас історія, бо досі так відкрито ніхто не вважав Трампа слабаком.
- В цьому контексті, важливо розуміти: провокація росіян із перерізанням електричного кабелю в Балтійському морі - це одночасно і пробний шар, і спроба підняти ставки. Якщо після цього не наступить реакції США та ЄС (перш за все США), Путін впевниться, що тіньовому флоту нічого не буде загрожувати (нагадаю: 60% експорту нафти рф - це балтійські порти). І що не менш важливо: якщо не буде вагомої реакції, Путін ще раз впевниться, що Трамп слабак, а його формула "мир через ескалацію" - фільчина грамота.
- Не треба забувати, що перш ніж перейти в нинішній контрнаступ, росія провела консультації з Китаєм (візит Мєдвєдєва в Пекін, був перш за все консультаціями). І отримала мовчазну згоду на дві базові речі: Китай, як мінімум в першій половині 2025 року не перекриє потік товарів подвійного підпорядкування і Китай не задушить в обіймах КНДР щодо підтримки росії.
- Окремо треба звернути увагу на те, що заяви Трампа про Канаду, як 51 штат, Панамський канал і купівлю Гренландії - це частина торгової війни з Китаєм. В розумінні Трампа - всі ці території є частиною "заднього двору США" і там точно не місце Китаю. По суті, це така собі новітня чи, точніше, оновлена доктрина Монро. Що тут важливо для нас, так це те, що судячи з усього, в Кремлі вважають, що за всіма цими речами (плюс Близький Схід) Трамп не помітить (забуде) про росію та Україну
Я вважаю, що позиція Путіна багато в чому утопічна, проте варто памʼятати про кілька важливих аспектів:
- Я вже писав раніше, що Путін вийде на переговори з ідеєю фінського сценарію (Україна відмовляється офіційно від частини територій) і на першому етапі (січень - лютий, як мінімум, буде відмовлятися від будь-яких інших пропозицій. І саме тому, американці поки не поспішають зі стартом цих самих переговорів;
- США навряд чи в цей період зменшуватимуть нам допомогу;
- Ключове питання наших переговорів лежатиме в площині стосунків США-КНР. І ми й рф є одними з проксі у цьому протистоянні.
Вадим Денисенко, політолог, директор Українського інституту майбутнього
