Сьогоднішня ситуація на україно-польському кордоні потребує якнайшвидшого врегулювання, адже блокування транзиту вантажів коштує українському бюджету занадто дорого. За інформацією Асоціації міжнародних автоперевізників, Україна вже зазнала €400 млн збитків через страйк на польському кордоні. Крім того, протест польських перевізників вже готові підтримати місцеві фермери, а українські перевізники вже зі свого боку провели демонстрацію. Тобто існує реальна загроза загострення небажаної для всіх кризи, а не її розв’язання.
Що мусить зробити Україна, щоб вирішити нинішню кризу і запобігти її повторення у майбутньому?
Варто розуміти, що сьогоднішні протести у Польщі мають чітку кореляцію із політичною кризою, яка виникла через проблеми з формуванням уряду. Попри те, що "ПіС" чинного прем’єра Польщі Матеоша Моравецького посіла перше місце (36,8%) на парламентських виборах, партія-переможець не може самостійно сформувати уряд, також їй не вдається створити коаліцію з іншими політичними силами, які наразі входять до Сейму. Протистояння між "ПіС" та групою партій, які об’єдналися під назвою "Третій шлях", робить неможливим та непотрібним (Третій шлях сукупно має приблизно 53% місць у Сеймі) їх об’єднання.
Чинний прем’єр від "ПіС" Матеуш Моравецький розуміє, що єдиним шансом зберегти як за собою, так і за партією в цілому, позицію керівника уряду є спроби переконати "Конфедерацію" таки сформувати з ними новий уряд, хоча такого обʼєднання буде недостатньо теж. Тому ПіСу треба як переконати Конфедерацію, так і зайнятись "тушкуванням".
В цілому у "конфедератів" немає особливого бажання формувати уряд з "ПіС", розділяючи з ними відповідальність за попередню політику "ПіС". Наразі "Конфедерація" більше схиляється до кооперації з "Третім шляхом", хоч до виборів вважалась дружньою саме до "ПіС". Але чи треба вони "Третьому шляху"?
Не дивлячись на те, що після виборів "ПіС", як переможець, демонструвала готовність формувати уряд з будь-якими політичними силами нового складу Сейму, єдиним теоретично реальним варіантом для них була саме "Конфедерація". Тому не дивно, що чинний прем’єр Польщі Моравецький у межах політичних поступок і пошуку компромісу між "ПіС" та "Конфедерацією", не тільки не реагує належним чином, щоб розблокувати кордон, а дещо підігрує мітингарям, які контролюються одним з лідерів "Конфедерації".
Однак, ситуація виглядає так, що саме опозиція буде формувати новий уряд Польщі. Станом на сьогодні, всі опозиційні партії, серед яких і "Конфедерація", відкинули пропозицію формувати уряд з "ПіС". З огляду на це, для України важливо, щоб разом із чинним складом польського уряду як найменших змін зазнала його політика стосовно нашої країни. А те, що ці зміни будуть, є зрозумілим хоча б самого факту змін уряду.
Для нашої країни критично важливо мати з Польщею конструктивні та партнерські взаємовідносини. Не тільки у контексті вирішення поточної кризи, але й запобігання майбутнім. Враховуючи риторику і політику опозиційних політичних сил у Польщі, які швидше за все-таки сформують наступний уряд, Україні потрібно застосовувати всі можливі дипломатичні канали задля встановлення взаємного розуміння сторін.
Риторика, з якою опозиція обиралася до парламенту, є не тільки ідеологічно строкатою (від крайніх правих, до крайніх лівих), але й дещо критично налаштована щодо чинних економічних відносин, зокрема і з Україною. Тому міжпарламентські зв’язки та міжпарламентський діалог між нашими країнами у цій ситуації має бути інтенсифікований. Так чи інакше, нашій країні доведеться мати справу із політичними силами у Польщі, які, ймовірно, потребуватимуть певних поступок з обох сторін. Тому задача нашої дипломатії в цілому полягає в тому, щоб знайти взаємні точки дотику і уникнути критичних втрат для економік обох країн.
Особливого значення міжпарламентський діалог набуває саме у цей, перехідний період політичного циклу у Польщі. Власне, саме у Сеймі формується як структура майбутньої коаліції, так і політика, навколо якої вони об’єднаються. Тому формат саме міжпартійного діалогу дозволяє так чи інакше впливати на політику, поки вона ще формується, ніж коли новий уряд Польщі буде вже сформовано. Українська дипломатія має спрацювати на випередження і шляхом пошуку прийнятних компромісів для обох сторін не дати сформуватися неприйнятній для України політиці.
Позитивно, що діалог між Україною та Польщею щодо розв’язання цього питання вже відбувається на рівні європейської політики, зокрема, за посередництва Єврокомісії. Однак, в цьому випадку предметом перемовин є виконання чинних угод і взаємних зобов’язань. Безумовно, пошук рішень у такому форматі має на меті розв’язання сьогоднішньої кризи на кордоні. Запобігти або ж принаймні мінімізувати можливості у майбутньому виникнення подібних криз, які дуже дорого коштують економікам обох країн, можна завдяки саме міжпарламентським зв’язкам обох країн.
Україна йде невідворотним шляхом євроатлантичної інтеграції, тому формування досвіду вирішення кризових ситуацій шляхом діалогу та пошуку взаємовигідних компромісів ще не раз знадобиться нашій державі. Боротьба за економічні інтереси у демократичних країнах так чи інакше пов’язана з вмінням домовлятися, знаходити нестандартні, але взаємовигідні рішення. Сьогоднішні протести і блокади кордону – симптом і побічний наслідок невміння політиків домовлятися.
Переконаний, що Україна має взяти лідерство у процесі врегулювання сьогоднішньої кризи, яка в умовах повномасштабного вторгнення коштує дорожче, ніж просто втрата грошей. Вона загрожує національним економічним інтересам України в цілому, якщо подібні протести стануть системними. Тому ми маємо застосовувати усі можливі формати, які дозволять захистити наші стратегічні економічні інтереси. В умовах тривалої війни кремля проти України, стабільність на західному кордоні, фактично єдиним нашим торгівельним маршрутом, дійсно має значення національних економічних інтересів. Тому не може бути мало зусиль, спрямованих на їх захист як зараз, так і у майбутньому.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
