Попередня угода Китаю і США в рамках торгівельної угоди: Китай знизить мита на американські товари зі 125% до 10%, а США на китайські - зі 145% до 30%. Цей раунд Першої Глобальної війни між Китаєм і США залишився за Піднебесною?
Ця війна йде не за мита, які є похідним інструментом і своєрідною "побочкою" глобального протистояння двох країн. Судіть самі: імпорт товарів до США з Китаю у 2024 році становив 438,9 млрд доларів, а дефіцит торгівлі товарами США з Китаєм у 2024 році - 295,4 млрд. Це від'ємне сальдо частково компенсується профіцитом США в торгівлі послугами з Китаєм у розмірі 32 мільярдів доларів. Тобто загальний торговий мінус - трохи більше 260 млрд дол. на рік. З Євросоюзом торгівельний дефіцит товарами становить 235,6 млрд, з Мексикою - 171,8 млрд доларів(тут частково "зашиті" і китайські товари). 260 млрд дол. товарного мінуса - це річ неприємна, але не смертельна. В ідеалі Вашингтон і Пекін могли б домовитися, щоб китайці вкладали частину цього дефіциту в американські облігації - трежеріс. У будь-якому разі, 260 млрд дол. на рік - це не ціна Глобальної війни.
Які ж цілі в цій війні у США? Назвемо по пунктах:
- Скорочення "виробничих потужностей" Китаю. Простіше кажучи, уповільнення темпів зростання китайської економіки до 2-3%, що збереже наявний розрив між ВВП США і Китаєм.
Інакше, при збереженні темпів зростання валового продукту КНР на рівні 5% і більше, цей "розрив" буде з кожним роком скорочуватися. Сюди ж можна віднести скорочення споживання Китаєм ключових матеріальних ресурсів, наприклад, металу, цементу та енергоресурсів. - Відмова Китаю від амбіцій зі створення власних продуктів штучного інтелекту, виробництва чіпів та напівпровідників. У рамках цієї диспозиції, Китай повинен користуватися американськими продуктами ШІ, чіпами та напівпровідниками, виробленими в США і на Тайвані. Це сформує довгострокову технологічну залежність Китаю від США та унеможливить конфлікт на Тайвані.
- Відмова Китаю від геополітичних амбіцій в Азії, Африці, Латинській Америці: Панамський канал, проєкти Китаю в Перу, Бразилії, Ефіопії, ДРК Конго, Мексиці, Пакистані та інших країнах.
Тобто мита - це всього лише таран, який мав "пробити пролом" у китайській економічній моделі з метою виконати вимоги США за пунктами 1, 2 і 3. Додам, що мита в розмірі 30% з урахуванням продуктивності праці в Китаї та норми віддачі капіталу в експортному бізнесі - це цілком переборні труднощі, які призведуть до падіння китайського експорту до Америки максимум на 10-15% на рік (а може й узагалі бути купірувані за рахунок заходів урядової підтримки китайських експортерів).
Як бачимо, на переговорах у Швейцарії, Китай не пішов на поступки за трьома зазначеними пунктами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будується велика геополітична гра: Китай підтримав перемир'я в Україні - Денисенко
Те, що мита знижені асиметрично - не повинно нас вводити в оману. Так, Китай задовольнив амбіції США і знизив мита до 10%, замість 30%. Але в цьому і полягає стратегія Китаю: продавати непотрібне і купувати значуще. З урахуванням рівня урядової підтримки експортерів у Китаї та США, диспаритет у ставках має бути мінімум 1:5, а не 1:3. Крім того, Китай імпортує зі США переважно сировину: агро та енергоресурси. Менше мит на них - більше профіту у китайських переробних підприємств, тієї ж американської сої. А ось Китай продає в США товари з високим рівнем доданої вартості (якщо не брати до уваги рідкозему). І мита на ці товари будуть частково перенесені в ціну, яку заплатить кінцевий споживач, тобто простий американець. Тобто Китай встановив лояльні мита на американський сировинний імпорт для своїх переробних компаній, а США - високі мита на китайський споживчий імпорт для своїх споживачів.
Ключовий момент у цьому протистоянні може відбутися на саміті НАТО наприкінці червня цього року.
Якщо Китаю вдасться домогтися оформлення НАТО якоїсь декларації про стратегічну безпеку з урахуванням інтересів великих країн поза блоком, ситуація для Піднебесної може піти за максимально зручною геополітичною траєкторією.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
