У 1971 році була така загальновідома історія. Генрі Кіссінджер (на той момент радник президента США з безпеки) під час своєї двотижневої поїздки по Азії раптом захворів, перебуваючи в Пакистані, і "заліг" на кілька днів на лікування. А насправді - здійснив у ті дні таємний політ до Пекіна.
Але це я до чого? Все-таки, незважаючи на варварську віроломну війну росії, механізми 21 століття відрізняються від 20-го. Для цього і приклад з Кіссінджером. Бо тоді таємний політ та переговори - це уже була частина успіху підходу. Тобто достатньо було простору, якщо так можна сказати, а не часу.
Війна ж росії проти України (і відповідно супутні їй процеси) актуалізувала чотири порядки, якщо можна сказати, сучасних військових знань, про що я часто пишу і ще раз повторю:
- Стратегія (геополітика та довгострокові цілі; важливість рухатися у правильному напрямку; поєднання простору та часу).
- Тактика (уміння оцінювати власні сили та сили противника; таймінг дій; важливість поєднання різних військових та інших дій одночасно).
- Логістика (знання території та ланцюгів противника; випереджаючі кроки перед безпосередніми військовими діями).
- Таймінг (часові рамки рішень та дій), який може або нівелювати зусилля, або навпаки зробити їх успішними.
Війна у часі поступово витісняє війну у реальному просторі. Те ж - стосується й руху до миру. Я про таймінг рішень та їх послідовність. У той час, як росія зараз задіює усі можливі ресурси для атак на українські міста, на Заході обговорюють, як можна досягти припинення гарячої фази війни.
Для нас же важливі, перш за все, дві складові.
- Щоб у разі "заморозки війни" Україна зберігала можливість/шлях повертати наші території. І це питання станом на зараз (я про таймінг), які території можна/треба повертати військовим, а які дипломатичним шляхом.
- Україна як частина безпекового простору Заходу. Щоб унеможливити нові фази агресіі рф. І питання запрошення України в НАТО - це теж, окрім самої суті, ще й про таймінг. Бо це дійсно може стати ключовим пунктом, від якого можна далі рухатись до сталого миру.
Олеся Яхно, політичний експерт
