Фактично спів/участь Північної Кореї у війні росії проти України та одразу активна відповідь представників Південної Кореї вчергове привернула увагу до цих двох наочних варіантів - автократії та демократії, які склалися у XX столітті у розділеній країні.
Нагадаю, після поділу на дві країни у 1948 році, закріпленого створенням мілітаризованої зони, Південна та Північна Кореї починали однаково, як авторитарні режими.
Різниця лише у тому, що Південна Корея поставила за мету модернізацію країни та в результаті за п’ятдесят років отримала разючі результати: автократія стала демократією, бідність переросла у процвітання, а розумно вибудована соціальна система сформувала соціальну справедливість.
Проєкт, який звучав як "держава розвитку", мав за основу "суспільне благо" врешті-решт пережив автократів, які його реалізовували й трансформувався у демократію.
А от Північна Корея, яка використовувала автократію виключно для збереження своєї влади, в результаті переросла в автократичний режим з елементами тоталітаризму, де населення знаходиться на межі бідності (зараз там найгірша за останні одинадцять років ситуація з продовольством. росія постачає звідти озброєння в обмін на продовольство, а тепер уже й військових), зате влада нескінченно випробовує ядерну зброю.
Це доля усіх автократій, які ставлять за мету виключно збереження влади. Російська влада пішла цим же шляхом - концепцією держави-стіни від усього цивілізованого світу.
З останніх ініціатив там, до прикладу, така: заборонити деструктивну інформацію та ідеологію (ніби, у них взагалі є таке поняття, як інформація).
Якщо взяти геополітичний вимір, безпосередньо Азійсько-тихоокеанський регіон, війна Росії проти України актуалізувала два альянси країн: США-Японія-Південна Корея та Китай-Росія-Північна Корея.
Це я наводжу от для чого: поки що на Заході частина аналітиків вважає, що російська війна не має "системного" характеру, маючи на увазі те, що вона не призвела до трансформації світової системи загалом (як це було під час Першої та Другої світових війн), а антизахідні альянси мають характер тимчасових, де різні учасники мають свої цілі.
З цим можна і погодитись, і не погодитись одночасно. Бо є тенденція: антизахідні альянси все ж мають спільну мету - доламувати й так уже частково неробочі інституції міжнародної системи, що базується на праві. З тим, щоб далі через силу та шантаж навʼязувати нові правила.
Захід має усі ресурси та можливості зупинити цей процес, не чекаючи поки війна росії проти України автоматично буде і далі розмивати чинний світопорядок, у якому і так уже мало які з правил працюють. І це неможливо зупинити через угоду. Бо автократії часто не виходять з поняття економічної вигоди для своїх країн чи громадян (а прямо навпаки - діють усупереч інтересам своїх країн). Як і не вирішиться проблема через чинний підхід Заходу "допомагати Україні як завгодно довго", бо це війна на виснаження.
Зупинити війну і подальше розмивання теперішніх міжнародних правил можна лише через системний (військовий, політичний, економічний) підхід Заходу з чіткими цілями у цій війні.
Олеся Яхно, політичний експерт
