З самого початку військових дій 24.02.2022 року, коли почалась ворожа навала з боку Росії, з України виїхали мільйони наших співгромадян  і станом на 03 січня 2023 року в Європі - близько 8 мільйонів українських біженців. Ці люди виїздили не у пошуках роботи, вони виїжджали у пошуках прихистку, тікаючи якомога далі від війни. Цифри, які оприлюднюють міжнародні організації, свідчать, що серед тих хто виїхав за кордон 87% мігрантів – жінки з дітьми, 65% жінок працездатного віку, від 18 до 59 років. Майже 70% опитаних мігрантів мали вищу освіту. Звісно, все це наклало дуже серйозний відбиток на можливостях по працевлаштуванню.

Українці в Польщі  

За останніми даними Польща прийняла 1 563 386 українських біженців, Німеччина – 1 055 323, Чехія – 486 133 особи. Але працевлаштування в цих країнах в першу чергу базувалось на досвіді, який мали ці країни до війни. Розглянемо це на прикладі Польщі. Польща, яка має постійну нестачу робочих рук, завжди потребувала звичайних працівників, котрі були б готові виконувати звичайну фізичну працю. Українські жінки обирали роботу у готельно-ресторанному бізнесі, на конвеєрах та складах по упаковці продукції. Станом на кінець 2022 року в Польщі працевлаштувалось майже 600 000 українських біженців.  Тим не менш, не всі були готові до такої роботи. 

Згідно опитувань, які проводились серед  тих хто не працевлаштувався, 54% не можуть знайти собі роботу, тому що погано знають польську мову, 39% не можуть знайти пропозиції, які б відповідали їх кваліфікації, 32% не можуть знайти пропозиції з частковою зайнятістю і скоріш за все тут йдеться про жінок з дітьми. 

Це опитування дає змогу зрозуміти, що головними проблемами для працевлаштування стали:

• відсутність належного знання місцевої мови,
• невідповідність кваліфікації потребам місцевого ринку праці,
• сімейні проблеми пов’язані з дітьми та, можливо, літніми батьками, які також виїхали до країн ЄС.

Виходячи з наведеної інформації, для пошуку роботи та активного працевлаштування українським біженцям потрібно адаптуватись під потреби ринку праці, підвищувати свої навички та вміння. 

Українці в Німеччині

Німеччина, наприклад, одразу почала пропонувати можливості для адаптації, активного пошуку роботи та вивчення німецької мови. Вже в червні 2022 року було зареєстровано  350 000 українців, які шукали роботу в Німеччині, станом на жовтень 2022, за попередніми даними Федерального агентства зайнятості 109 000 українців, які в’їхали до Німеччину після початку військових дій в Україні, вже знайшли офіційну роботу. 

Багато українців готуються до працевлаштування у майбутньому і зайняті вивченням німецької мови. В жовтні 2022 року 96 000 осіб відвідували інтеграційні курси. При цьому  53% компаній Німеччини мають труднощі з заповненням вакансій через брак  саме фахівців. Наразі незаповненими є два мільйони вакансій, що призвело до  100 млрд втрачених компаніями доходів. Найгостріша нестача працівників фіксується у виробничій сфері економіки Німеччини:

• виробництво електрообладнання  - 67%,
• машинобудівні підприємства -  67%,
• автомобільні компанії – 65%.

Представники саме цих підприємств повідомляють про нестачу робочих рук та не можуть закрити вакансії. Зрозуміло, що українські жінки, які опинились у Німеччині, не підуть масово працевлаштовуватись саме у цих секторах економіки, але це демонструє загальну тенденції потреби у кваліфікованому персоналі.

(Не)повернення додому

Активна соціалізація, вивчення місцевої мови, підвищення власного фаху, знаходження для себе високо-кваліфікованої роботи, з одного боку,  буде призводити до підвищення якості життя наших біженців. З іншого боку це буде призводити до  ситуації, коли вони будуть просто відмовлятись повертатись до України. Опитування свідчать, що 14% планують повернутись впродовж 3 років після закінчення війни, біля 20% хоче повернутись до України в довгостроковій перспективі, 40% українців планують оселитись у Польщі на тривалий строк. 

Все це буде призводити до того, що населення України буде скорочуватись, буде скорочуватись чисельність трудових ресурсів в нашій країні,  що призведе до можливої багаторічної стагнації у повоєнні часи. Ця стагнація в свою чергу призведе до відсутності значного економічного зростання, зниження рівня життя та викличе нову хвилю трудової міграції з України.

Нашій державі потрібно буде  докласти максимум зусиль аби українці повернулись додому після перемоги, бо головним викликом мирного часу буде саме неспівставність кількості робіт по відбудові країни та кількості наявних робочих рук.

Воскобойник Василь, президент Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування