22 листопада в Нідерландах відбулися дострокові парламентські вибори. Перемогу на них здобула антиєвропейська ультраправа "Партія свободи" (PVV) на чолі з Гертом Вілдерсом. Вона отримала 37 місць у парламенті (майже 24% голосів виборців) – на 20 більше, ніж мала до виборів. Крім того, саме вона буде формувати нову коаліцію та призначати уряд. Принаймні, спробує це зробити. А от скільки це займе часу – не відомо, адже коаліційні перемовини можуть тривати місяцями (рекорд для Нідерландів – 299 днів після виборів у травні 2021 року).
Політичний землетрус
"Тріумф" ультраправих у Нідерландах актуалізував глобальну дискусію про "правий поворот", "повернення консерваторів" та "правильний шлях, яким рухається людство". Прихильники консервативної ідеології радіють, що в різних країнах до влади приходять (або вже мають її) представники їхньої течії – Угорщина, Словаччина, Туреччина, Польща, частково США тощо. А оскільки у 2024 році на виборах по всьому світу голосуватиме 4,2 млрд осіб – більше половини населення Землі – є шанси ще більше збільшити консервативне представництво.
Але маю погану новину для прихильників "консервативної" ідеї – переважна більшість тих політичних сил, які зараз перемагають на виборах (і, на жаль, ще будуть перемагати) – не мають жодного відношення до консерватизму. Бо вони є типовими, навіть махровими популістами. Тому про ніякий "правий поворот" мова не йде. Мова йде про банальний "тріумф популізму", продовження того тренду, який ми спостерігаємо ще з 2016 року.
Показово, що справжні консерватори не хочуть мати нічого спільного з тими, хто просто ховається під маскою консерватизму. І приклад Нідерландів – яскраве тому підтвердження. Потенційний майбутній прем’єр Герт Вілдерс фактично одразу втратив шанси сформувати уряд з більшістю у парламенті після того, як дві найбільші партії правого спектру заявили, що не хочуть у коаліцію з "Партією свободи", зокрема через розбіжності щодо таких питань як членство у ЄС і НАТО, свобода віросповідання тощо. Крім того, так званий коаліційний координатор від "Партії свободи" Гом ван Стрієн був обвинувачений у шахрайстві та покинув свою посаду. Як наслідок, не виключено формування "коаліції меншості" або взагалі нові вибори. Тож "тріумф" ультраправих виявився дещо змазаним.
Таємниця популярності
Чому популісти, які прикриваються консервативною ідеєю, приходять до влади? Це – комплексне та достатньо складне питання, адже ситуація у кожній країні має свої особливості. Однак можна виділити певні причини, характерні для більшості країн.
По-перше, початок ХХІ століття – це час "постматеріалістичної" культури, ключовою рисою якої є орієнтація людини на конкретні проблеми, які хвилюють її саме зараз. Як правило, вони достатньо утилітарні – податки, безпека, робота тощо. Відповідно, виборці голосують за тих, хто обіцяє вирішити ці проблеми – причому у простий, навіть примітивний спосіб. Головне – щоб швидко та без особливих зусиль з боку громадян. Популісти саме це і обіцяють. А також додають, що не громадяни винні у своїх проблемах, а хтось "інший". Крім того, вони активно експлуатують проблему страху втрати культурної ідентичності в умовах глобалізації.
По-друге, відбувається персоналізація електорального вибору, в результаті чого представництво набуває особистісного характеру. Тобто, голосують за харизматичні особистості. А тут правим популістам немає рівних, вони вміють привертати увагу.
По-третє, криза традиційних партій. Вони інертні та, як це не дивно звучить, "консервативні" у найгіршому розумінні цього слова – не встигають реагувати на нові виклики, ефективно представляти та реалізовувати інтереси різних суспільних груп. А партії правих популістів краще навчилися реагувати на ситуативні запити і давати на них прості відповіді. Турбує проблема з безпекою – обмежимо міграцію та не дозволимо відкривати мечеті. Погано з економікою – у всьому винні бюрократи ЄС. І так по будь-якому питанню.
В цілому, на сьогодні громадяни значною мірою розчарувалися у процесах глобалізації, оскільки зрозуміли, що вона значною мірою працює не на них, а на істеблішмент. Це загальне невдоволення вилилося у поступову втрату традиційними політичними партіями довіри населення, яке поступово почало переходити до антисистемних популістських сил.
Але надто хвилюватися не слід. Безумовно, світ – і Україна – зіткнеться з серйозними викликами, які пов’язані з приходом до влади правих популістів. Особливо це буде помітно у Європі, яке вже зіткнулися з певними проблемами для внутрішньої єдності. Для нас посилюється загроза обмеження або навіть призупинення військово-технічної та фінансової допомоги, а також можливе гальмування євроінтеграційних перспектив. Проте важливо розуміти, що це відбудеться не відразу (у тих же Нідерландах – мінімум через кілька місяців), тож ми маємо час на підготовку до максимально несприятливих сценаріїв та відпрацювання відповідних механізмів протидії. І пристосування до нових умов.
Але головне – цей "тріумф" правих популістів не буде аж надто тривалим. Адже вони не здатні запропонувати (на відміну від справжніх консерваторів) реальну альтернативу ліберальній моделі. Тому вони швидко вичерпають свій потенціал та рано чи пізно втратять владу, коли їхні "прості" рішення перестануть працювати. А фінансова допомога, за рахунок якої вони тримаються при владі (як у випадку Угорщини) є далеко не у всіх. Ті ж Нідерланди не отримують, а самі виділяють кошти, які потім йдуть через механізми ЄС угорцям. Тому політичне майбутнє у них буде хай і яскравим, але коротким. Чого їм і побажаємо.
Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку
