Давайте, як кажуть, «з місця в кар’єр», без розкачки! СЗЧ — це системна проблема в ЗСУ і це потрібно визнати. Випадки СЗЧ/дезертирства абсолютно різні, суб’єктивні, об’єктивні, глибоко індивідуальні і далеко не завжди пов’язані з умисним бажанням військовослужбовця порушити дисципліну, присягу чи просто банально втекти... Причин, дійсно, багато і вони дуже різні, і над їх вирішенням державі потрібно також працювати виважено, з розумінням ризиків та не втрачаючи відчуття справедливості.

Якщо відверто, у жодної країни Європи подібних бойових дій та розмаху фронту і приблизно не було, з часів Другої світової, а ті догми, які нав’язувалися ще в радянській армії безповоротно застаріли та втратили актуальність. От у нас і вийшло, що наша армія проходила внутрішню модернізацію, як кажуть, «на марші», прямо під час бойових дій.

І, абсолютно очевидним є той факт, що ця модернізація проходила ДУЖЕ нерівномірно. У одних підрозділів був свій бойовий досвід, у інших, інший, часто не тотожний. Єдину систему координат Генеральному штабу навіть зараз вибудувати не так легко, оскільки у одних виключно бюджетне фінансування, у других є гарні спонсори, а треті просто гарно навчилися працювати з донатами, а про те, що були ще добровольчі та «підшефні» частини окремих політиків та олігархів, я взагалі мовчу. Та і досвід у командирів був абсолютно різний... мало хто мав досвід реальних бойових дій, хоча і закінчували військові кафедри та отримали офіцерські звання.

Так, я абсолютно умисно не заглиблююсь у військову специфіку, а більше роблю акцент на нормативно-організаційні питання, оскільки не є професійним військовим і не претендую на цю експертизу. Але у мене значний керівний досвід у державних установах різного рівня і я усвідомлюю, що таке «безпекові питання», оскільки і у самого був раніше допуск до певного рівня державної таємниці та відповідні фахові знання. Тому, на чому я дійсно спеціалізуюсь уже багато років, то це на побудові складних систем, враховуючи це і різні кейси можу аналізувати та оцінювати не однобоко, а максимально комплексно. Гадаю, що у випадку з СЗЧ — це важливо.

Отже, враховуючи вищевикладене, можу констатувати, що вирішення проблеми СЗЧ - це дорога з двостороннім рухом, де на певні поступки має піти і держава, розуміючи свої «косяки», і військовослужбовець, який на собі ці «косяки» відчув безпосередньо. Займатися взаємними звинуваченнями зараз не час, а що час, то це передомовитись і знайти компроміс заради збереження держави та державності.

І саме тут важливо згадати за вагому ініціативу директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, який свого часу був основним ініціатором створення та реалізації спрощеного механізму повернення на службу військовослужбовців, які вчинили СЗЧ. Так, це було дуже сміливе нестандартне рішення, але воно дозволило вивести проблему з глухого кута та виграти час для ЗСУ на побудову більш прозорої та справедливої єдиної системи координат.

«Завдяки спрощеному механізму повернення на службу для тих, хто вперше залишив військову частину, з 29 листопада 2024 року по серпень 2025 року на службу повернулися понад 29 тисяч військовослужбовців», – зазначив Олексій Сухачов, відповідаючи на запитання Інтерфакс-Україна (https://interfax.com.ua/news/general/1093389.html ).

І дійсно, погодьтесь, повернення з СЗЧ понад 29 тисяч військовослужбовців — це найкращий маркер ефективності цієї ініціативи, яка була свого часу підтримана і Верховною Радою України і Президентом України Володимиром Зеленським.

Я умисно не буду розписувати хронологію прийнятих нормативних рішень, але хочу наголосити найважливіше -- 8 травня 2025 року Президент України підписав Закон, яким продовжено до 30 серпня 2025 року дію спрощеного механізму повернення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину.

Тобто, надзвичайно важливо підкреслити, що можливість для повернення з СЗЧ залишається до 30 серпня і цим потрібно скористатися, щоб потім не «кусати собі лікті» і не нести кримінальну відповідальність!

«Цей механізм надає шанс тим, хто вчинив СЗЧ, повернутися до військової частини і продовжити службу в спрощеному порядку із поновленням грошового, продовольчого, речового й іншого забезпечення», – нагадав директор ДБР Олексій Сухачов.

Залишу тут навіть інфографіку, яку розробили в Бюро, для тих хто забажає скористатись цією можливістю, або у кого є такий товариш, якому, можливо, буде ця інформація корисною.

Чому, запитаєте ви в ДБР так турбуються про повернення військовослужбовців з СЗЧ?

Відповідь дуже проста — 1) тому, що на фронті потрібні навчені люди з бойовим досвідом і держава готова йти на зустріч входячи в положення і надаючи можливість виправитись і 2) тому, що ця проблема в певний момент часу стала настільки системно, що обмежених людських ресурсів Бюро банально б не вистачило на те щоб усіх цих людей шукати та притягати до кримінальної відповідальності. Та і погодьтеся, в деяких випадках це було б не зовсім справедливо, чисто по-людськи.

Чи правдиві ці відповіді, думаю, що так. Тому і самі працівники ДБР не на камеру кажуть, що, заради підвищення обороноздатності країни, вони готові надати повний супровід і необхідні консультації людям, які повернуться з СЗЧ до встановленого законом строку. А, нагадаю, повернення більше 29 тисяч військовослужбовців за 8 місяців, це насправді вражаючий результат!

Разом з тим, чи комплексно вирішується проблема СЗЧ, за допомогою вищезазначеної ініціативи — звичайно, ні, але ДБР і не уповноважено на подібні рішення, оскільки це виключна компетенція Кабінету Міністрів України та ВРУ.

Адже, по своїй суті, це було лише проміжне рішення, рішення «аd hoc», яке було направлено для не допущення колапсу в ЗСУ, а механізми для збалансування системи, пошуку ефективних та справедливих рішень, мали шукатись (напрацьовуватись) паралельно.

Додатково наголошу, дуже важливо щоб ця робота над помилками була зроблена і всі змогли працювати, як «з чистого листа». Оскільки справжньою ганьбою, як на мене, є не скільки випадки СЗЧ, а доведені факти внутрішньої корупції в армії, бажання заробити «на крові» на закупівлях, на прострочених продуктах, на неякісних броніках, на «відстрочках» та «броні», на незаконному нарахуванні «бойових» та ін. А якщо людина хоче виправити помилку і повернутись до побратимів, вона має отримати цю можливість.

Взаємоповага та довіра — ось що має стати фундаментом такого перезавантаження.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”