Візит Рютте до Києва прогнозований та очікуваний, особливо після заяви, що підтримка України є одним з його пріоритетів на посаді генсека НАТО. Перебуваючи в Києві він заявив, що Україна близька до НАТО як ніколи та що "ми будемо продовжувати йти цим шляхом, поки ви не станете членом нашого Альянсу". Його заява має кілька важливих політичних сигналів, які варто розглянути детальніше, а дещо прочитати між рядками.

Рютте робить акцент на тому, що Україна перебуває ближче до членства в НАТО, ніж будь-коли раніше, підкреслюючи підтримку з боку Альянсу та його членів. Це посилює сигнали про те, що НАТО дійсно розглядає Україну як стратегічного партнера та в перспективі - члена Альянсу. Однак це також може бути політичною риторикою для посилення моральної підтримки України, яка веде війну з росією, оскільки практичний процес вступу до НАТО вимагає одностайної згоди всіх членів Альянсу, що на цей час все ще не досягнуто.

Попри оптимістичні заяви, фактичний процес інтеграції України до НАТО стикається з низкою викликів. Рютте наголошує на поступовій сумісності України з НАТО через тренування, безпекові угоди та фінансові зобов'язання, що дійсно сприяє зміцненню військової та політичної інтеграції України до стандартів НАТО. Однак Україна поки що не отримала ні запрошення, ні плану дій (чітких кроків, після виконання яких матимемо відповідний результат - членство), і формальне членство залежить від політичної волі всіх країн-членів Альянсу.

Існує декілька країн, про що вже писав у попередніх дописах, які поки не підтримують негайне членство України в НАТО через ризик прямої конфронтації з росією. Особливо серед деяких західноєвропейських країн є побоювання щодо ескалації конфлікту, якщо Україна стане членом під час активної війни. США та низка інших впливових країн-членів наголошують на важливості реальної стабільності, перед тим як надавати Україні формальний статус члена НАТО. Та й вступ "по частинах" має купу проблем для всіх сторін. Тому поки що Україна може очікувати на збільшення двосторонніх безпекових угод і допомоги з боку країн Альянсу, але без конкретної дати вступу.

Отже, реально, Україна може розраховувати на продовження військової, фінансової та технічної підтримки, яка допоможе зміцнити її обороноздатність та поступово наблизить до стандартів НАТО. Однак повноправне членство найближчим часом залишається малоймовірним через політичні та безпекові чинники. Україна може отримати більше двосторонніх угод з країнами-членами НАТО, що забезпечить її додаткові гарантії безпеки. Якраз на двосторонніх безпекових угодах і розширенні співпраці наразі й зосереджується президент та уряд.

Важливим питанням в контексті майбутніх відносин з НАТО є наше геополітичне місце. Наразі Україна продовжуватиме відігравати ключову роль як форпосту на сході Європи, що відмежовує росію від НАТО. Наша геополітична значущість зростатиме, особливо в контексті стримування росії. Що не є надто приємною місією, мʼяко кажучи, але іншого варіанту я поки не бачу. Водночас Україні доведеться маневрувати між зміцненням відносин з НАТО та ЄС, а також підтримкою конструктивного діалогу з країнами, які можуть бути важливими у геополітичному плані, такими як Туреччина, Індія чи Китай.

Таким чином, хоча заява Рютте підкреслює політичну волю та підтримку НАТО щодо України, шлях до фактичного членства все ще є складним і тривалим. Відповідно слово "диверсифікація" буде ключовим у нашій системі координат для реалізації зовнішньої політики.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”