Вирішення будь-якої проблеми починається з чіткого розуміння її складових, а отже - і варіацій її подальшого розростання/руху.
Гібридна війна РФ проти Заходу, поряд із гарячою проти України - наглядний приклад того, коли складові проблеми ще у 2014 році були недостатньо усвідомлені, і Захід обрав стратегію не дратувати Росію. В результаті, проблема розрослась у глобальну війну.
Є така робота Роберта Уітмена під назвою «Ущільнення». Її премʼєра відбулася у нью-йоркському кінотеатрі «Синематика кінематографіста» у 1965 році.
Початкова ідея роботи полягала у створенні простору, коли зображення людей проектувалися на них самих, плюс використовувалося специфічне освітлення, що надавало фігурам специфічних відображень. Виходило, що, наприклад, дві людини рухалися на екрані і одночасно перетинали сцену. Або коли зображення на плівці перетворювалися в живі за допомогою дзеркал. Тобто, попередньо зняті кадри на екрані відбувалися у минулому, але повторювалися на сцені у теперішньому часі у вигляді трансформованих дій, що були відзняті на плівці. У результаті простір і час стали головними елементами цього перформансу. Як зараз, коли не лише простір із класичної геополітики, а й час (таймінг, онлайн/офлайн) і логістика мають не менше значення.
Це я до того, що, окрім усього іншого, принцип рішень і дій - одночасність чи поетапність/послідовність - має значення. Кремль діє за першим принципом (поєднуючи забалакування миру, посилення військових атак по Україні, лестощі на адресу американського президента, гібридні дії проти Європи). Захід (і Європа, і США) - досить довго діяли за другим (що передбачало поетапність оборонної політики Європи).
Хоча уже не раз було продемонстровано, що у війні, де застосовуються практики минулого, теперішнього, майбутнього, поетапність не може зупинити агресію. Коли Захід, нарешті, позбувся психологічного барʼєру від шантажу РФ (перш за все, ядерного), хочеться сподіватись, що підхід «не дратувати» врешті-решт зміниться на підхід «діяти».
Олеся Яхно, політичний експерт
