Заява, зазвичай не публічного, Головкома Сирського про необхідність посилення мобілізації тригернула соціальні мережі, а російські боти почали її одразу всюди атакувати і розганяти "зрадоньку", і свої улюблені наративи про «до останнього українця»...

Чи я здивувався цьому сценарію, звичайно - ні. Будь-яке підсилення нашої обороноздатності, будь-яким способом вони будуть "збивати" імітуючи соціальне невдоволення, яке і дійсно буде підхоплюватись частиною нашого суспільства. Знову ж, нічого нового.

Але я б хотів підійти до цього питання комплексно, зі всіх сторін, не схиляючись на чиюсь позицію, просто максимально об'єктивно. Оскільки подібні питання національної безпеки, як сфери моєї прямої компетенції, є дуже чуттєвими, сенситивними і, точно, не лінійними.

Чому Сирський зробив цю заяву? Дуже просто, перед ним, як Головкомом, стоять конкретні бойові завдання і на їх реалізацію необхідні ресурси "тут і зараз". Що, він би казав за мобілізацію якби мав достатню кількість далекобійної сучасної зброї, звичайно що - ні. Адже, якість компенсує кількість і навпаки. Цю різницю ми наочно бачили на початку "повномасштабки", коли, наприклад, Хаймарси вселяли у ворога жах і орки несли колосальні втрати, допоки не адаптувалися до нових реалій війни.

Зараз ситуація з технологічністю озброєння не настільки різниться, а от людського ресурсу у росії традиційно значно більше. От і виходить, що при умовному паритеті в технологічності зброї, під час концентрації ворога на одній ділянці фронту, нам стає дуже важко. Перш за все, із-за недостатньої кількості людей.

Але я дуже не хочу щоб проблеми армії були тільки їх проблемами! Ці проблеми КОЖНОГО ІЗ НАС, оскільки доки ЗСУ стоять - стоїть і Україна. І от враховуючи вищевикладене, скажу чесно, мені не дуже зрозумілі політичні гойдалки, як у ВРУ, так і у КМУ. Замість того щоб винайти додатковий фінансовий ресурс на масштабування ВЛАСНОГО ВПК, ми піднімаємо зарплати нардепам-"моральним авторитетам" і НЕ встановлюємо максимальний ліміт на зарплати для наглядових рад та різних ДП, які часто тільки паразитують на тілі держави.

Чому питання пошуку людей для ЗСУ стали головним болем тільки Сирського? Де план комплексного "економічного супроводу" від Кабміну та конструктивні пропозиції від тих самих депутатів? У всіх уже ВИБОРИ?

Разом з тим, ряд політиків та експертів прямо покладають частину відповідальності за те, що на фронті не вистачає людей, на самого Сирського, як Головкома, і доля правди в цьому також присутня. Так, хоча це і не пряма сфера відповідальності Сирського, він постійно "на передку" (на відміну від багатьох інших). А питання більше "сухопутки", але Сирський як Головком все одно, як перша особа, політично/репутаційно відповідає за всі, як перемоги ЗСУ, так і провали, в тому числі організаційні.

І саме до організаційних провалів безумовно можна віднести факти іноді абсолютного неадекватного поводження працівників ТЦК СП з військовозобов’язаними. І ще «пів біди», що там завжди процвітала "махрова" корупція, до цього уже всі звикли... суспільство обурює, перш за все, те відношення до людей, яке вони іноді демонструють із застосуванням фізичної сили. Що до речі, завжди дуже вміло "розганяла" та підсилювала російська пропаганда.

Чого вартують тільки останні випадки про які нам повідомляли центральні ЗМІ, з посиланням на безумовно-ефективне Державне бюро розслідувань, в чиїй підслідності військові злочини. Коли під час проходження ВЛК мобілізованому керівник ТЦК просто відбив яйця (в прямому сенсі цього слова), а буквально позавчора у Львові, посеред білого дня, аж до переломів (бугриста плечова кістки) побили 56-річного чоловіка, навіть не надавши йому вчасно медичної допомоги:

“За даними слідства, на перехожого чоловіка в одному з районів Львова раптово накинулися кілька працівників ТЦК. Вони тримали його за руки, а один з них завдав сильного удару. Попри крик від болю потерпілого та зауваження перехожих, замість надання медичної допомоги, його силоміць затягнули у службовий автомобіль”, - повідомили у пресслужбі ДБР.

Як на мене, саме жорстка, навіть іноді жорстока, "бусифікація" стала причиною того, що у нас великий відсоток із мобілізованих, подібним чином, при першій можливості, ідуть в СЗЧ... От і все, круг замкнувся.

Ось і виходить, що щоб якісно поповнити частини, враховуючи тенденції по СЗЧ та посилення тиску під*рів, необхідно підвищувати темпи мобілізації.

Чи це нормальний вихід, звичайно ні. Але, давайте об'єктивно, а у Сирського є важелі впливу на Кабмін? чи Сирський може переконати наших "партнерів" дати більше озброєння?... Ні, такі важелі у нього майже відсутні, а питання, повторюся, потрібно вирішувати "тут і зараз".

А от те на що Сирський як Головком та його команда, як на мене, повпливати можуть, то це донесення чіткого сигналу до особового складу — що подібні факти «бусифікації» тільки грають на руку ворогу і підривають нашу обороноздатність. Насправді, в стабілізації ситуації з СЗЧ зацікавлені абсолютно всі, і виконавча влада, яка втрачає робочу силу та податки, і сама армія, і те саме Державне бюро розслідувань, яке колосально перевантажене цією категорією злочинів, при відсутності повноцінної військової юстиції.

Насправді, уже давно на державному рівні потрібно вибудувати спільну систему координат із зацікавлених стейкхолдерів, щоб ніхто, ні в Уряді, ні у ВРУ, ні у місцевій владі, не перекидали відповідальність за провал мобілізації з рук на руки, як «гарячу картоплину». А вмотивовано РАЗОМ сідали і шукали конструктивні та дієві варіанти вирішення проблеми.

Розділення "мирного життя" та "десь там" може мати для України дуже негативні наслідки. Робімо уже висновки, допоки не пізно.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”