Може, й передчасно це обговорювати, але суть питання така. Після війни в Європі може виявитися приблизно 5 млн українських громадян. Як вони голосуватимуть?

Раніше закордонний виборчий округ – це кілька десятків тисяч людей, які голосували у десятках посольств. Зараз – це мільйони.

Давати змогу цим людям голосувати за кордоном? Якщо так, то чоловік, який воював і який виїхав під час війни за кордон, отримають рівні права обирати нову владу.

Технічно забезпечити голосування на дільницях буде неможливо. Отже, виникне необхідність електронного голосування у "Дії". А тепер уявіть собі, що на виборах братиме участь автор "Дії" як лідер партії і сама партія називатиметься "Дія"?

Більше того, щось пiдказує мені, що голосувати українці в Україні та за кордоном будуть за абсолютно різних лідерів (швидше за все) та за різні партії. І цей розкол у перевагах лише поглиблюватиметься, оскільки, коли живеш за кордоном, то необхідність у "важких реформах" сприймається як якась гра "десь там", а не як реальна шокова терапія.

Свого часу закон про громадянство в Індії, коли громадянство дали мігрантам, викликав масові заворушення в країні.

Політичний розкол на тих, хто поїхав і тих, хто залишився, хочемо ми цього чи ні, лише посилюватиметься. Причина цього проста - ціннісна палітра цих соціальних груп з часом істотно відрізнятиметься.

Я чудово пам'ятаю, наскільки сильно почав відрізнятись менталітет людей в Україні, від тих, хто виїхав у 90-ті роки до США. Це, власне, стали різні групи людей. Але ті люди не голосували, а лише інколи приїжджали до України на могили предків.

А от голосування на українських виборах українців, які мешкають у ЄС, може стати, з одного боку, політичним інструментом у контексті нашої євроінтеграції, а з іншого — тригером суспільного розколу.

Раніше політтехнологи ділили українців на "схід і захід", боюся, що тепер почнуть ділити на тих, хто поїхав і на тих, хто залишився. Загалом є про що подумати.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик