Кейс Колумбії доволі гарний. Ні, я не про те, як Трамп віртуозно всіх "переламав через коліно" і показав "кузькіну мать" колумбійському команданте, який посмів "злом відплатити за добро".

Тут є три рівні сприйняття: 

1. Відносини США-Колумбія. Економічно Колумбія залежить від США, оскільки майже 30% експорту зав'язані на американський ринок, це десь близько $30 млрд. США експортують до Колумбії $26-28 млрд, та інвестували близько $6 млрд. Зрозуміло, що у двосторонньому форматі США в будь-якому разі втратять менше за Колумбію в разі торгівельної війни між ними. Тут уряд Колумбії все розрахував точно, і прийняв максимально раціональне рішення, не намагаючись "стати в позу". Тим більше, що ставлення Трампа до нинішнього президента неприховано презирливе.
2. Латинська Америка. Позиція латиноамериканців щодо біженців ближча до позиції колумбійського президента. Вони сприймають це питання насамперед з точки зору прав людини, а тому їхні симпатії будуть на боці Колумбії. До того ж сюди накладається історично негативне сприйняття "силової політики" США в регіоні.
   Тим часом США програють позиції Китаю. Ставка Трампа на ідеологічно близьких йому правих лідерів поки що себе не виправдала і КНР не зупинила, а ідеологічна гойдалка знову привела до влади лівих і лівоцентристів, яких Трамп зневажливо називає "соціалістами", включно з президентом Колумбії Густаво Петро. За Байдена у США латиноамериканська політика теж залишала бажати кращого і була досить пасивною. Зараз Трамп повертається до того, що було, тобто до чіткого поділу країн за ідеологічною лінією "ліві-праві". Вважаю, що в регіональному плані це навряд чи щось змінить.
3. Глобальна політика. Тут Трамп показує майстер-клас із двох речей: як захищати свої національні інтереси та як нормалізовувати силу права як нову основу світового порядку, що суперечить ліберальному світопорядку, який сформували США в минулому столітті.

Вепонізація економіки й торгівлі - фішка Трампа, до якої він негайно повернувся на свій другий термін і яка працюватиме на інтереси США (з огляду на їхню вагу у світовій системі та економіці), але яка в довгостроковій перспективі підштовхуватиме до світоустрою багатополюсного і хаотичного, в якому малі держави програють великим і будуть змушені або об'єднуватися в альянси, або докорінно змінювати зовнішню політику (наприклад, намагатися грати в нейтралітет), або шукати більш могутніх союзників в особі таких країн, як КНР, США, рф, Індія тощо.

У контексті Колумбії та Латинської Америки Трамп підштовхуватиме їх або до дистанціювання від США на користь інших гравців, або до тимчасового зближення з США навіть на шкоду якимось своїм інтересам (на час терміну Трампа), або до прискорення регіональної інтеграції, що в них поки що виходить так собі через ідеологічні гойдалки й внутрішню ворожнечу.

P.S. До речі, Колумбія і США знайшли компроміс щодо біженців: Штати посилатимуть свої літаки з депортованими, а також прийматимуть колумбійські та ділитимуться списками депортованих як того хотіла Богота. Колумбійці ж будуть їх приймати.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього