У нас дуже багато хто останнім часом бачить мало не в кожній новині з-за кордону якийсь натяк на переговори про мир. У когось ці очікування зумовлені надією на швидкий мир (ну, якщо вже не сталося швидкої перемоги). А хтось, навпаки, боїться цих можливих переговорів, побоюючись, що нам нав’яжуть мир на невигідних умовах. Мені здається, що навіть з’явилася якась зацикленість на темі переговорів.

То чи будуть переговори про мир?

Розчарую і тих, хто сподівається на швидкий мир, і тих, хто побоюється нав’язування нам невигідного миру. Не буде швидкого миру, але й переговори про мир (точніше, їхні спроби) неминучі, проте не зараз, а пізніше (приблизно за пів року, але не раніше, ніж за 3−4 місяці, а можливо, й не раніше кінця 2024 року). При цьому якихось домовленостей, навіть тільки про припинення вогню, буде досягнуто далеко не відразу. Можливо, майбутній переговорний процес затягнеться на багато місяців, і навіть не на один рік.

Що стосується заяв про мир, то увагу треба звертати не на слова чиновника НАТО. Який не ухвалює рішення, погано знається на ситуації та змушений виправдовуватися й вибачатися. А дивитися треба на більш серйозних людей, які мають реальну владу і прямий вплив і на нас, і на міжнародну ситуацію.

Наприклад, президент США заявив: "росія вже програла. Вона не може досягти своєї первісної мети, про яку заявляла". І це вже не перша подібна заява від Байдена. За такою логікою, якщо росія вже програла, то час припиняти війну та домовлятися. Але навряд чи в оосії згодні з тим, що вони програли. І навряд чи вони будуть домовлятися на умовах США та України.

Лукашенко, здавалося б, також натякає на необхідність миру, але швидше в контексті перемоги росії, яка нібито "досягла цілей СВО". Серйозних аргументів на користь цієї тези білоруський диктатор не наводить. Але він явно прихильник закінчення війни та свої натяки надсилає радше в бік Кремля.

А в Кремлі говорять не стільки про мир, скільки про можливість нової хвилі мобілізації. Нормативно-правова база якої вже готова. І підготовку великого наступу навесні наступного року. Нагадаю, що навесні 2024 року в росії будуть президентські вибори, і сценарій спроби наступу російських військ в Україні під вибори путіна (як військово-політична піар-акція) має досить правдоподібний вигляд. Також дуже помітно, що в росії мають намір затягувати війну проти України щонайменше до президентських виборів у США, сподіваючись на перемогу Трампа й на виснаження військового потенціалу України.

Коли і на яких умовах потрібно розпочинати переговори з рф, вирішуватиме Україна

Для України неприйнятно домовлятися на російських умовах, Для Заходу, до речі, це також неприйнятно, тому що буде виглядати політичною поразкою. І такий сценарій тільки підштовхне росію до подальшої військової експансії та посилення тиску на Захід.

Тому в політичному сенсі потенційна переговорна ситуація залишається тупиковою.

Розмови про мирні переговори щодо завершення війни в Україні на Заході ведуться постійно. Водночас на Заході, як і раніше, кажуть, що рішення про те, коли й на яких умовах треба починати переговори з росією, ухвалюватиме Україна. Тут немає нічого нового. І зволікання з поставками зброї − далеко не нова тенденція. Швидше, це регулярна практика. Просто зараз уже проявляється дефіцит деяких видів зброї та боєприпасів, які раніше були в західних арсеналах, але вже використані у війні проти росії. При цьому зверну увагу на рішення про постачання Україні F-16 після завершення навчання наших пілотів і на переговори про постачання Україні далекобійних ракет. Це превентивні сигнали Заходу на адресу росії, що в разі ескалації війни військово-технічна підтримка України не тільки продовжиться, але може бути посилена.

Тому, що стосується тенденцій, то я б звертав увагу насамперед на тенденції у військовій ситуації. А ці тенденції дуже суперечливі. З одного боку, спостерігається ескалація військових дій з обох сторін. При цьому військова ситуація виглядає як приблизна рівновага ("еквілібріум") у військовому потенціалі обох сторін.

І ми бачимо на Заході дві прямо протилежні реакції на цей "військовий еквілібріум" в Україні. Частина державних діячів, політиків та експертів виступають за якісне посилення військово-технічної підтримки України, щоб ми змогли переломити військову ситуацію на свою користь. З іншого боку, активізувалася умовна "партія миру", прихильники якої переконані, що військова ситуація в Україні суттєво не зміниться, військовим шляхом перемогти росію не вдасться, тож треба поступово розпочинати переговори з росією. Дискусія між двома цими таборами активізувалася, але кардинальної зміни стратегії Заходу щодо війни між росією та Україною поки що не відбулося.

Стратегія рф

У росії поки що роблять ставку на затягування війни з елементами її ескалації. Хоча й там є своя прихована "партія миру". Дуже великий ризик того, що найближчими місяцями або в майбутньому році ми побачимо якісно новий виток війни — війну дронів (масове використання дронів у повітряних і морських атаках, у набагато більших масштабах, ніж зараз).

Критерієм реальної готовності росії до мирних переговорів буде ситуація з можливістю відновлення зернової угоди. Якщо росія піде на взаємоприйнятний компроміс щодо відновлення зернової угоди, то це стане прелюдією до майбутніх мирних переговорів. Якщо ні, тоді це означатиме, що путін узяв курс на затягування війни й жодних реальних мирних переговорів до кінця 2024 року не буде.

Лише після завершення нинішнього етапу ескалації війни, та, можливо, майбутньої "війни дронів", почнуться реальні мирні переговори. І це будуть скоріше переговори не про мир, а про завершення воєнних дій на певній лінії фронту. На готовність до цих переговорів впливатиме внутрішньополітична ситуація в росії, у США (президентські вибори та їхні результати), в Україні та ЄС. І це не про сьогодні, це про "завтра" — майбутній рік, можливо навіть 2025 рік, якщо тільки різко не зміниться ситуація всередині росії.

Володимир Фесенко, політолог