В ці дні 32 роки тому припинив своє існування Радянський Союз. Це була друга стадія розпаду імперії. Перша стадія сталася у 1917, коли з імперії вирвалися Польща, Фінляндія, Литва, Латвія й Естонія (останні три ненадовго).

Друга стадія розпаду принесла незалежність 14 республікам, включно з Україною. Я не знаю, коли і як завершиться війна, але в разі російської поразки її наслідком з дуже високою ймовірністю буде третя стадія розпаду. Скоріше за все, остаточна, хоча, можливо, передостання. Нині ми маємо ситуацію, яка майже в усьому нагадує 1991 рік:

1. Невдала імперська війна - її цілі не досягнуті.
2. Економічна криза - не вистачає грошей для перерозподілу, а це найголовніша "скрепа".
3. Крах ідеології та спроб створити спільну ідентичність.
4. Брак базової безпеки для мас та еліт.
5. Демонстрація недостатньої спроможності силовиків - зменшення страху.

Але на додачу діють кілька факторів, яких не було у 1991:

1. Санкції: тоді Захід допомагав, нині навпаки.
2. Інтернет: засіб комунікації та самоорганізації, навіть під контролем.
3. Наявність великих гравців зі своїми інтересами: Китай, Туреччина, Саудівська Аравія тощо.
4. Естонія, Україна, Азербайджан, Казахстан тощо як історії успіху й взірці для наслідування.
5. Відсутність кар'єрних перспектив для місцевих еліт, яким в радянські часи надавалося велике значення (career journey часто забувають включати в перелік імперських "скреп", але саме це поховало не одну імперію).

Всі ці фактори працюють на розвал, натомість нема нових факторів збереження.

Які уроки ми можемо винести з 1991 для нашого часу?

1. Жодна імперія не вічна. СРСР був незмірно могутнішим за нинішню рф, але він розпався.
2. Єдність і легітимність падають дуже поступово, а потім раптом і до нуля.
3. Імперія не здатна запропонувати жодну картину майбутнього, це можуть лише нові лідери.
4. Імперію розвалюють старі еліти, але визвольні рухи мають свою важливу роль. Старі парламенти є ключовою точкою, попри їхню обмежену легітимність.
5. Шлях від проголошення незалежності до створення спроможної держави довгий і складний, але важливо почати.
6. Пасивна більшість не відіграє жодної ролі. Основна роль належить старим елітам та активній меншості, яка може бути дуже невеликою. Пасивна більшість прагне стабільності й безпеки, вона приймає порядок денний і картину майбутнього, розроблену мікроскопічною активною меншістю та трансльовану старими елітами на загал.
7. Захід нічого не розуміє, перебуває в полоні москвоцентризму та "великої культури", боїться наслідків, намагається зберегти імперію до останнього дня її існування, а потім приймає реальність.
8. Імперію треба добивати, інакше вона прагне відновитися.

Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи