Літо наближається до завершення і саме час підбивати підсумки літньої військової кампанії та робити прогнози на те як можуть розвиватись події на полях боїв восени та взимку. Я свідомо, вживаю слово "полях", оскільки запекла боротьба триватиме безпосередньо на лінії бойового зіткнення, в інформаційному просторі та дипломатичних майданчиках.

Слово яке дуже добре здатне охарактеризувати те, що відбуватиметься цієї осені - "Тиск". Це і крайній цього року тиск українських військ на вороже угруповання сил на Півдні, з метою досягнення максимально можливих, за поточних умов, здобутків для нас; тиск ворога на Сході на Куп’янсько-Лиманському напрямку; інформаційні повідомлення в ЗМІ із можливими варіантами розвитку подій на кінець цього року та наступний, зрештою дипломатичний, це і Генеральна Асамблея ООН і Саміт "Великої двадцятки". Нас чекає ще більш запекла боротьба на усіх фронтах, оскільки повстання скептиків щодо можливостей перемогти росію на полі бою, і на Заході та на Сході - неминуче.

Важливий урок історії та аналогії для України

Треба констатувати, що укріплені оборонні рубежі ворога на Півдні, плюс можливості підтягти резерви, які власне ці рубежі обороняють, дали можливості стримати ворогу потужний натиск Українських Сил на Півдні. Щільно замінована територія, в поєднанні із ровами та так званими “пірамідами пригожина”, разом із вдало обраними противником місцями для розташування своїх вогневих рубежів, а також готовність маневрувати вздовж лінії фронту, стримало на деякий час, наші продумані та потужні атаки.

Ще, до початку контрнаступу, в спілкуваннях із колегами західних експертних кіл та медіа, я нагадував, що наш контрнаступ на Півдні може нагадувати другу битву при Ель-Аламейні, коли в жовтні-листопаді 1942 року, британським військам під командуванням Бернарда Монтгомері вдалось розбити сили "лиса пустелі" німецького фельдмаршала Ервіна Роммеля.

Німецькими військами було використано щонайменше півмільйона мін, створено потужні укріплення. За таких умов, успішний наступ британців тоді став можливим, зокрема завдяки їхній перевазі: в літаках 5:1, танках 5:1, живій силі 4:1). Роммель відступив тоді, коли його сили були вщент розбитими. І тоді вже мінні поля не представляли таких загроз, бо у саперів виникла можливість їх спокійно розміновувати, адже їм не заважав ворог своїм вогнем. І це ще не враховуючи оманливих маневрів та дезінформації німців британцями, хоча в ті часи це було робити легше, оскільки в ХХІ столітті із розвитком засобів спостереження і розвідки робити набагато складніше.

Це ключовий момент для розуміння, адже окопи чи міни не становлять таких загроз, коли за ними немає артилерії, танків, та живої сили ворога. Тоді, мій коментар для західних кіл був, що нам потрібна авіація, велика кількість артилерії та танків, і лише так можна говорити про стрімкий прорив. Орієнтовно, 150 літаків, 750 танків і до 500 артсистем. Цифри значні, але не непосильні для Заходу, в разі погодження.

Зброя, як ключовий елемент

На цьому тлі, цілком справедливими виглядають слова Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного і про необхідність надання літаків і більшої кількості зброї, висловлені неодноразово, зокрема для видання The Washington Post.

Зрозуміло, що для України вкрай важливо було продемонструвати, що для нас є пріоритетом звільнення із під окупації та репресій наших громадян, а також територій. На Заході ж в свою чергу, підходять із надзвичайно прагматичними, подекуди цинічними розрахунками, що аби мотивувати подальшу підтримку України в боротьбі, потрібно демонструвати історії успіху. Свого роду, в сприйнятті суспільств на Заході, ми виходимо таким чином із образу жертви, яка протистоїть жахливому монстру, який прагне знищення і обороняється та просить допомоги, в образ античного героя, який страждав довго від несправедливості та болю і тепер настав час відплати. А тепер очікують історій успіху. І Український Народ своїм спротивом і волею до боротьби, довів, що є тим самим Античним Героєм, однак духу нам вистачає, але потрібна ще і зброя.

Зрештою контрнаступальні дії, які розпочались на Півдні і мають стати тією історією успіху, але не одразу. Аналізуючи досвід літньої кампанії, чи можна зробити висновок, що могло би бути інакше? Можливо, в разі якби російська армія під потужним вогневим тиском українських військ, посипалась би і відступала, або якби на повну спрацював фактор пригожина. Але, за такої кількості зброї і ресурсів, українські війська добилися значних результатів, це і знищення великої, але поки недостатньої для обвалу лінії оборони ворога, кількості військ і техніки противника і звільненої території. Але стрімкого і швидкого прогресу за таких умов, очікувати не варто. Для прогресу вкрай необхідно більше зброї, сил і засобів.

То як діяти і що може бути восени?

На тлі збільшення російського угруповання військ на Сході, зокрема на Куп’янсько-Лиманському напрямку та спроб прориву нашої лінії оборони там, враховуючи тенденції до зростання мобілізації в росії цієї осені, одним із дієвих планів для українських військ може бути перехід до маневрової оборони, особливо на Сході. Адже враховуючи посилення тиску ворога та можливого перекидання підкріплення, розуміючи протяжність фронту, виконувати одночасно комбіновані задачі із ведення наступальних та оборонних дій одночасно, може бути надзвичайно складно і ризиковано. 

Крім того, не варто забувати, що агресор може не упустити можливостей для посилення ракетного терору з метою посилення деморалізації в тилу. За таких умов дії в обороні можуть виглядати логічнішими та потребувати менше ресурсів, ніж для ведення наступальних дій. Однак, це в жодному разі не означає, що українські Сили Оборони, можуть відмовитись від ударів по лініям оборони ворога на Півдні, його тилам та логістиці, із виконанням завдань спрямованих на ізолювання поля бою для ворога.

Наше завдання - триматись як на передовій так і в тилу, відбиваючи атаки ворога і знищуючи якомога більшу кількість ворогів. При цьому, Захід просто вкрай необхідно переконувати не в поражеченстві, а в необхідності максимальної мобілізації ресурсів, сил, засобів, зброї, аби врешті допомогти нам Перемогти.

Давайте скажемо відверто, що вільний від росії Крим - це не тільки про відновлення територіальної цілісності України, це ще й про забезпечення стратегічної безпекової стабільності для НАТО та ЄС в регіоні Середземного та Чорного морів.

Мобілізація всіх ресурсів

Тому, західним оглядачам, які дуже часто пишуть про те, що Україна мовляв щось робить не так і з літнім контрнаступом вийшло не так як планувалось, варто пам’ятати, що було б зовсім інакше, якби було більше зброї, боєприпасів, снарядів та обладнання. Що сказав би вам всім Монтгомері, якби ви йому пропонували перемогти армію Роммеля без переваги в повітрі та на землі? Як би діяли Ейзенхауер, Паттон, де Голль?

Нашим партнерам, варто зрозуміти, що час не опускати руки і бігти домовлятись з кремлем, а консолідувати та мобілізувати ресурси врешті надавши Україні потрібне озброєння для відбиття атак ворога, розм'якшення та знищення його лінії оборони і підготовки ривка вже можливо на весну наступного року. Адже, гарантії безпеки, це не лише про майбутнє, це і про сьогодення, в якому ми не просимо у Заходу нічого більшого, ніж вже віддали для їхньої безпеки.

Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень