Напередодні я писав, що ситуація з атакою на Ізраїль і, відповідно, необхідністю термінової допомоги йому спонукає США пришвидшити прийняття рішення щодо всього комплексу допомоги. Бо відривати питання України від питання Ізраїлю - це надто явно демонструвати і слабкість, і дуже негарну вибірковість. А там і контроль Тихоокеанського регіону в комплекті йде. Значне ускладнення для розгляду цілим пакетом зумовлює хіба наполягання республіканців на кредитній формі допомоги саме Україні.
Однак сьогодні Спікер Майк Джонсон під час закритої конференції Палати представників Республіканської партії оприлюднив свій план передачі іноземної допомоги через Палату представників, представивши чотири окремі законопроєкти:
- Щодо допомоги Україні.
- Щодо допомоги Ізраїлю.
- Щодо допомоги Тайваню.
- Щодо пріоритетів національної безпеки (заборона ТікТок, використання конфіскованих російських активів для допомоги Україні, ленд-ліз для військової допомоги Україні і конвертовані кредити для гуманітарної допомоги).
Так, це ініціатива власне спікера. Так, представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі позначив ніби позицію Білого дому "Ми не підтримуємо окремий законопроєкт, який фінансує лише Ізраїль, тому що Україні також потрібні боєприпаси". Але водночас Кірбі заявив, що адміністрація "уважно розгляне" всі 4 законопроєкти з пропозиції Джонсона - бо допомога має бути скерована як Україні, так і Ізраїлю чимшвидше.
По суті, атаки Ізраїля все ж виявилось явно недостатньо для зрушення ситуації з допомогою Україні з місця.
Нагадаю, той же спікер Джонсон анонсував розгляд цього питання "одразу після пасхальних канікул", буквально 9 квітня. Тиждень тому, себто. І за 4 дні до іранської атаки.
Висновок: до задачі просто додалось перемінних: не лише "кредит чи безповоротна допомога", а ще й "разом все, окремо все чи Ізраїль окремо, всі решта разом". Це поза тим, що Джонсону республіканці ще й нагадали упущений внутрішньополітичний аспект: питання міграції і питання голосування мігрантів.
Отже, США і далі жуватимуть шмарклі. І Україні дійсно доведеться якось поратись без цього союзника.
Відповідно, маємо максимально активізувати взаємодію з ЄС - який показав себе більш надійним союзником попри всю обережність Шольца.
З іншого боку, з допомогою чи без - в нас все одно немає інших варіантів, крім захищати себе всіма наявними в нас самих силами. Допомога має сприйматись як приємний бонус. Тобто, ми повертаємось до питань мобілізації і розвитку ВПК.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог
