Сьогодні поговоримо про національну безпеку під час війни. Оскільки питання безпеки, в широкому сенсі цього слова, є ключовим та фундаментальним, як для людини, так і для держави, перед безпрецедентними викликами сьогодення.

Пріоритети економіки, освіти, науки, культури, коли не вирішені базові проблеми безпеки є вторинними, це правдиво та об’єктивно. Тому і приділяти увагу інституціям, які формують і реалізують державну безпекову політику нашої внутрішньої та зовнішньої безпеки потрібно значно-значно більше. До слова, це не означає що потрібно масштабувати та підсилювати практики «закручування гайок», це найпримітивніший сценарій, а більше уваги приділяти саме якості роботи та напрацюванню дієвих запобіжників ворожого гібридного впливу, щоб боротися не з наслідками, а з «слабкими ланками» системи!

«Слабкі ланки» досвідченим управлінцям-державникам давно відомі - це забюрократизованість та заполітизованість системи державного управління. Хоча, під час війни і перше, і друге у пріоритетних царинах потрібно було максимально мінімізувати.

От і виходить, як приклад, спіймали працівники Державного бюро розслідувань (ДБР) чи СБУ якогось чиновника на корупції під час війни, а потім, як у випадку з ВАКС, САП та НАБУ, випускають їх з СІЗО за строками давності і в десятки разів зменшують застави, сума яких базувалася не на «повітрі», а на орієнтовній сумі збитків, але подібні подвійні стандарти для держави грають дуже злий жарт.

Цей простий і показовий приклад, свідчить, що забюрократизована система, під час війни з легкістю буде використовуватись як слабкість, як корупціонерами, так і ворогом. І це уже не про «цінності», а про інстинкт самозбереження і принцип невідворотності покарання, як один із його елементів.

Національна безпека України, як визначає Закон України «Про національну безпеку України», це - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. В більш широкому сенсі національна безпека означає ступінь захищеності особистості, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, що дозволяє їм нормально існувати та розвиватися.

Отже, система національної безпеки в Україні — це багаторівнева комплексна система стримувань та противаг, яка вибудовується державою для максимального захисту власних інтересів від реальних та потенційних загроз. Ця система є гнучкою, тому в Конституції України і передбачили можливість запровадження надзвичайного та воєнного стану, але на жаль, на рівні законів та підзаконних нормативно-правових актів ці можливості для гнучкості та швидкого якісного підсилення були напрацьовані недостатньо та неефективно. Наслідками цього ми пожинаємо і до сьогодні.

Державу захищає не тільки армія, а і законодавча та виконавча влада, які користуючись інструментами законотворчості мали підготувати державу до різних сценаріїв, але не зробили цього з цілого ряду об’єктивних та суб’єктивних причин. Починаючи від великої кількості російської агентури у владних кабінетах та правоохоронних органах, які відверто саботували процес, до наївних думок, що Захід нас обов’язково захистить. Тому, враховуючи вищевикладене, потрібно якісно модернізувати власну безпекову інфраструктуру, підтягуючи її до сучасного конкурентного стану, а не створювати якусь паралельну, відірвану і від держави, і від людей - «штучну/картонну» реальність.

І оскільки ми уже не раз констатували, що ворожий агентурний вплив, на жаль, носить загрозливий характер, можемо підтвердити цю тезу актуальною верифікованою інформацією про кількість кримінальних проваджень, які розслідуються з питань національної безпеки.

Так, у коментарі виданню “Інтерфакс-Україна” цією інформацією поділився директор Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексій Сухачов (https://politarena.ua/sukhachov-rozpoviv-skilky-kryminalnykh-provadzhen-rozsliduie-dbr-proty-zradnykiv-118510/ ). Він зазначив, що станом на початок вересня ДБР розслідує 2 тисячі 758 кримінальних проваджень щодо злочинів проти національної безпеки. Переважна більшість – це факти державної зради (1 893 провадження) та колабораційної діяльності (686 проваджень). А ще 46 справ стосуються пособництва державі-агресору. Майже 1 тисячу 300 кримінальних проваджень вже направили до суду.

“– це питання виживання держави. Кожен, хто свідомо став на бік ворога – працює проти України та причетний до знищення нашого народу. Тому ДБР діє максимально жорстко й послідовно: ми документуємо кожен факт, встановлюємо всіх причетних і досягнемо, що злочинці відповідатимуть перед судом”, - наголосив він.

Також, Олексій Сухачов зазначив, що серед фігурантів таких справ колишні та чинні посадовці найвищого рівня. Так, 10 проваджень розслідується щодо нардепів, 1 провадження – щодо державного службовця категорії “А”, 51 провадження стосується суддів, 1 591 провадження – щодо правоохоронців, а ще 121 провадження відкрито стосовно військовослужбовців.

«Це означає, що жоден статус чи посада не можуть стати індульгенцією для зради», — зазначив директор Державного бюро розслідувань Олексій Сухачов.

Як бачите, ситуація наразі досить двояка — з однієї сторони ДБР та ті силовики, які їм допомагають, показують дуже пристойні результати роботи по очищенню від ворожої агентури та впливу, а з іншої, такі колосальні цифри зрадників та колаборантів в судових і правоохоронних органах просто лякають!

Ось саме тому, коли читаєш про чергове виявлення російського агента в НАБУ, стає дуже ніяково. Оскільки, вважалось що принаймні у відносно-нові антикорупційні структури, які будувались під тісною координацією та впливом наших західних партнерів, російська агентура точно не проникне! Але ні, як бачимо на останніх прикладах затримань від СБУ, НАБУ стало, мабуть, найбажанішою «тихою гаванню» для ворожої агентури. І дійсно, ховатись потрібно на найвиднішому місці — це ж істина, але нам від цього не легше.

За повідомленням від Радіо Свобода та ТСН - "Кріт" у НАБУ "зливав" інформацію екс-заступнику голови охорони Януковича: фото листувань". (https://www.radiosvoboda.org/a/news-sbu-zatrymanyi-spivrobitnyk-nabu-merezha-rf/33524592.html та https://tsn.ua/ukrayina/krit-u-nabu-zlyvav-informatsiiu-ekszastupnyku-holovy-okhorony-ianukovycha-foto-lystuvan-2907983.html )

Серед іншого там ідеться про те, що затриманий у липні працівник Центрального апарату НАБУ, який працював у закритому підрозділі «Д-2», входив до масштабної агентурної мережі Росії. Він передавав інформацію з обмеженим доступом Дмитру Іванцову — ексзаступнику керівника охорони колишнього президента-втікача Віктора Януковича. Окрім працівника НАБУ, до російської агентурної мережі входило ще троє людей, яких викрили раніше. Усі вони добре конспірувалися, мали допуск до державної таємниці та документів з обмеженим доступом, серед них екс-генерал-майор СБУ та військовий Національної гвардії України.

Також, в статті зазначено, що «За матеріалами справи, співробітник НАБУ здійснив понад 60 епізодів передавання інформації з обмеженим доступом. Серед іншого, фігурант збирав для ФСБ установчі дані українських силовиків та інших громадян, щодо яких ворог планував вербування та спеціальні інформаційні операції. Аби отримати персональну інформацію про потенційні «цілі», ворожий «кріт» у НАБУ використовував закриті бази даних правоохоронних органів України».

ВИСНОВОК. Як бачимо, російська агентура працює і отримує усе, що необхідно для ФСБ, не тільки в правоохоронних/антикорупційних органах, але на жаль і в ЗСУ та Нацгвардії. Ворожа гідра запустила свої щупальці буквально всюди! Тому, якщо ми раніше недостатньо замислювались над пріоритетами національної безпеки, то зараз саме час. Щоб тільки не було пізно. 

З чого почати? З напрацювання ефективної системи перехресного контррозвідувального превентивного контролю, але без виключень та індульгенцій. Постійний моніторинг за сучасними технологічними алгоритмами мають проходити абсолютно всі силовики та державні службовці, які мають доступ до секретної інформації або інформації з обмеженим доступом. 

На жаль, зараз уже необхідно визнати, що експеримент з відокремленою «антикорупційною інфраструктурою» та її занадто великою автономністю, як запорукою незалежності, з тріском провалився. І взамін нової якості ми по-суті тільки надали нові можливості для російської агентури, під несвідомим прикриттям та захистом наших західних партнерів. Зрозуміло, що усі хотіли як краще і що та система, яка діє в Україні глибоко корумпована та неефективна, але, направду, вийшло ще гірше, оскільки «система в системі» не породила нічого окрім хаосу, а хаосом дуже вдало вміє користатись наш ворог. Потрібно робити висновки.

А люди, які і є основними бенефіціарами національної безпеки, мають відчувати, що держава на їх боці! Тоді і довіра, і підтримка будуть взаємними. Насправді, для цього і існує держава. Щоб бізнес отримував справедливі правила та антимонопольний захист, державний протекціонізм прийшов на зміну хаосу «саморегуляції», державна політика не підмінялась виконанням грантових технічних завдань і щоб наша безпекова інфраструктура була єдина та монолітна, без виключень та внутрішнього протистояння! Звичайно, що об’єднана Україна — це страшний сон наших ворогів, але я б багато віддав щоб це був не сон, а реальність!

«Українець для українця»  — це безумовний базис на ідеологічній основі якого має функціонувати наша держава!

Ми не донор, ми не форпост, ми не «ресурсна база» та «зона експериментів» - ми суб’єктна держава з власними цілями та інтересами. І маємо всім це довести, раз і на завжди!

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”