Коаліція на підтримку України зростає, і це факт. Нарешті, є рішення щодо таймінгу надання першої партії винищувачів F-16.
Є сподівання що до кінця року з’являться перші двосторонні угоди в рамках широкої рамкової домовленості G7 та країн, що приєдналися, про гарантії безпеки Україні.
Буквально днями на саміті в Афінах 11 країн прийняли декларацію на підтримку України.
Очікується, що у вересні на майданчику ООН Володимир Зеленський представить український мирний план.
І все це правильно. Але, все ж, є прикладні питання, пов’язані з баченням Заходу спільно з Україною наступного етапу війни. Адже просто війна в довгу може тягтись як завгодно довго. Навіть за санкцій російська економіка має хоч і незначне, але зростання.
Можливо, Захід виходить з двох складових.
1. Україна у військовому плані посилюється, і це повинно продемонструвати росії, що їй не вдасться перевести військову окупацію у гео/політичний результат, тобто, легітимізувати.
2. росія знаходиться напередодні процесів всередині самої себе. Хибний курс на війну, рано чи пізно, проявить себе у вигляді спочатку різних диспропорцій, а потім - і конфліктів на ґрунті цих перекосів.
Тобто, по суті, це про те, хто і як використає час на свою користь. Інша річ, що стратегія війни в довгу повинна прораховуватися і з точки зору наслідків для самого Заходу. Вважається, що війна в довгу - це менш ризиковий варіант для самого Заходу. Хоча це спірне твердження.
Олеся Яхно, політичний експерт
