Після війни необхідно інвентаризувати всі природні ресурси країни, провести аудит виконання надрокористувачами взятих на себе зобов'язань і створити нову модель трансформації конституційного права народу на надра в реальне соціальне благо мільйонів людей.
Більше ніяких угод про розподіл продукції, коли до 50% видобутого йде в тінь, щоб не ділитися з державою. Права на видобуток природних ресурсів виключно в обмін на інвестиції та технології переробки сировини на продукцію з високим рівнем додаткової вартості.
Кластерний підхід розвитку передбачає зелене світло для вертикально-інтегрованих компаній, які вибудовують весь ланцюжок: від сировини до напівфабрикату і потім – до готової продукції.
Діяти поступово: один додатковий технологічний переділ за п'ять років. Переглянути права користування ГЗК-ами з видобутку залізних і марганцевих руд, роззброєння на видобуток нафти, газу, титану, літію.
Застосовувати інструментарій у вигляді експортних мит та справедливої ренти. Використання природних ресурсів має приносити країні 10 млрд. дол. замість 2 млрд. до війни.
Але на голій сировині такі гроші не заробиш. Потрібна переробка, витягування додаткової вартості по всій технологічній лінійці виробництва.
Потрібен простий принцип: хочеш видобувати природні ресурси – інвестуй у переробку, залучай нові технології, створювай вертикально-інтегровані компанії, а не суто сировинні. А рента та мита від таких циклів має йти до національного резервного фонду.
Україна – одна з небагатьох сировинних країн у світі, яка жила без такого фонду, по суті, без заначки на чорний день. І цей день настав. І зустріли ми його непідготовлені. Натомість десятки мільярдів доларів за 20 років від експорту руди, титану, літію, продаж нафти та газу пішли на яхти, палаци кількох сімей, чиї активи тепер має захищати вся країна. Одне з грубих порушень Конституції - це відсічення народу з його природних багатств і механізм конвертації народного права на надра в реальне соціальне благо.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
