Близько 20,3 мільйона людей. Прайм-тайм. Десять найпопулярніших каналів США. Таким був фон для промови Байдена, яку багато хто вже назвав знаковою, історичною або епохальною. Скільки людей подивилися її запис або прочитали текстову версію – достеменно не відомо. Але не викликає сумнівів той факт, що мова йде про мільярди. Також можна з впевненістю констатувати, що вкрай прискіпливо її вивчали у столицях двох держав – Пекіні та Москві. Адже те, що прозвучало у промові, напряму (росія) чи опосередковано (Китай) їх стосується. Й наразі вони думають, як на це реагувати. Точніше, думає Китай, бо територія, яка поки що називається російською федерацією, думати вже давно не вміє.  

Майбутнє демократії та всього світу

Мабуть, немає сенсу переповідати все те, що сказав Байден. Врешті-решт, всі, хто ознайомився з промовою, виділили для себе якісь знакові речі. Українці, безумовно, звернули увагу на той факт, що президент США фактично прирівняв росію та путіна до терористів, а також нагадав про "масові поховання, знайдені тіла зі слідами тортур, зґвалтувань, які росіяни використовували як зброю, а також про тисячі і тисячі українських дітей, насильно вивезених до росії, викрадених у своїх батьків".

Ізраїльтяни, у свою чергу, акцентували увагу на словах американського лідера про те, що "підтримка Ізраїлю є частиною мети США побудувати краще майбутнє для Близького Сходу". Для американців актуальною стала фраза про те, що "забезпечення успіху Ізраїлю та України є життєво важливим для національної безпеки Америки", а також твердження про те, що техніка, яку відправляють в Україну, "лежить у нас на складах. І коли ми використовуємо гроші, надані Конгресом, ми за цей рахунок поповнюємо наші власні запаси новим устаткуванням, зброєю, яка захищає Америку і яка виготовлена в Америці".

Водночас ключовими для всього світу стали дві фрази з промови. По-перше, про те, що "історія навчила нас, що коли терористи не платять ціну за свій терор, коли диктатори не платять ціну за свою агресію, вони спричиняють більше хаосу, смертей і руйнувань". І, по-друге, твердження Байдена щодо американського лідерства – того, "що тримає світ разом". Дослівно він сказав наступне: "американські альянси – це те, що захищає нас в Америці. Американські цінності – це те, що робить нас країною-партнером, з якою хочеться працювати. Ставити все це під загрозу – піти від України, розвернутись спиною до Ізраїлю – воно того не варте".

Власне, саме ці дві фрази – те, що робить звичайну на перший погляд промову зовсім іншою – знаковою та стратегічною, "рузвельтівською" по своїй суті та формі. Адже Байден не просто нагадав американцям про визначну роль їхньої країни в світовій історії та апелював до патріотизму, він окремо наголосив на цінностях демократії та необхідності її відстоювати, щоб "побудувати світ, який буде безпечнішим, більш мирним, процвітаючим для наших дітей і онуків". Водночас ці заяви стосуються й інших країн, оскільки є своєрідним закликом об’єднатися довкола спільних цінностей та протистояти тероризму і диктатурі.

Меседж, який червоною ниткою проходить через всю промову, дуже простий – Америка "повернулася" на глобальну арену у переломний момент історії, вона залишається лідером демократичного світу та готова й надалі допомагати відстоювати цінності та принципи демократії. У тому числі, формуючи новий – більш справедливий – світовий порядок, у якому немає місця таким утворенням як ХАМАС та росія.

Китайська відповідь

Цікаво, що на росії відразу спробували применшити значення промови Байдена, звести її виключно до внутрішньоамериканського порядку денного. Окрему істерику викликав той факт, що путіна фактично прирівняли до терористів. А от на те, що цих терористів через пару днів прийняли у Москві з офіційним візитом, ніхто з пропагандистів увагу не звернув. Що, в принципі, й не дивно. Але в цілому реакція на промову була показова – все звелося до особистісних образ та іншого подібного трешу, який вже багато років є основою російської зовнішньої політики.

А от Китай промову сприйняв дуже серйозно. Настільки, що Сі Цзіньпін зробив окрему заяву щодо майбутнього китайсько-американських відносин (чого не було дуже давно), що набуває особливого значення напередодні саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, запланованого на 11-17 листопада в Сан-Франциско. Зокрема, очільник КНР заявив, що "Китай готовий просувати взаємовигідне співробітництво зі США на основі трьох принципів взаємної поваги, мирного співіснування і взаємовигідної співпраці, правильно управляти розбіжностями, докладати спільних зусиль для вирішення глобальних проблем, досягати взаємних досягнень і спільного процвітання на благо двох країн і всього світу". Паралельно з цим міністр закордонних справ Китаю Ван Ї перебуватиме з офіційним візитом у США з четверга по суботу, де зустрінеться з держсекретарем Ентоні Блінкеном і радником Білого дому з національної безпеки Джейком Салліваном.

То чим обумовлені подібні рухи зі сторони Китаю? По-перше, розумінням того факту, що США ініціюють дискусію щодо створення нової моделі світового порядку, в якій разом з союзниками будуть як мінімум одним з полюсів (як максимум – єдиним). Китай, окремо акцентуючи увагу на співпраці з США, яка матиме "вирішальне значення для глобального миру і розвитку, а також для майбутнього людства", фактично претендує на статус другого полюса. Звичайно, що поки лише у перспективі, але тут важливо правильно заявити про це.

По-друге, Китай, як це не парадоксально, на сьогодні вкрай зацікавлений у покращенні взаємовідносин зі США, передусім в економічній площині. Постковідна криза, проблеми на ринку нерухомості, кадрові зміни у владі, демографічна (!) криза вимагають не конфронтації, а нормальної співпраці. І, схоже на те, що Пекін готовий до компромісів зі своїм стратегічним суперником. Тим більше, що Китай більше залежить від США в економічному плані, ніж навпаки. І подати цей компроміс зараз можна через необхідність брати активну участь у формуванні нового світового порядку.

Наскільки довго Китай буде готовий займати подібну позицію та на які компроміси йти – дізнаємось вже у листопаді. Але не виключно, що крім економічних питань на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва будуть обговорювати й деякі політичні проблеми глобального розвитку. Зокрема, російсько-українська війна та близькосхідна криза. І саме тут Байден в черговий раз матиме можливість не лише на словах, але й на ділі нагадати про демократичні цінності та роль США у їх відстоюванні.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку