Демархія — це вид правління, коли вибір представників народу до органів влади відбувається випадковим чином.
Як математик я багато років цікавився процедурами випадкового відбору. Так ось стверджую, що не може бути алгоритму саме генерації випадкових чисел. Завжди це псевдовипадкові. Як соціолог стверджую, що будь який відбір буде вважатися несправедливим.
По даті народження? А як бути з 29.02? А також як бути з тим, що дати народження нерівномірно розподілені?
І нарешті. Прихильникам ідеї випадковості як форми справедливості раджу за рахунок генератора випадкових чисел розподіляти:
- партнерів для шлюбу;
- квартири;
- пенсії (ми збираємо через ЄСВ пенсії лише для третини пенсіонерів. Отже давайте визначимо випадково — для кого саме);
- місця і фах в університетах;
- визначати злочинців (економія на судах!) І так далі.
Співвідношення права, справедливості і милосердя непросте
А коли до цієї тріади долучається питання стійкості і спроможності економіки — то без системно-рефлексивного підходу не обійтись. Задача наступна — як одночасно задовольнити три потреби:
- Запит суспільства на справедливість.
- Потреба ЗСУ в людському ресурсі.
- Недопущення економічної катастрофи / забезпечення економічної спроможності держави.
"Відправити всіх податківців і депутатів на фронт." — вирішує питання 1 (це я жартую, але багато хто вважає це рішенням), але точно не 2 і 3.
"всі мають служити" — вирішує 1 і 2, але суперечить пункту 3.
"служити мають ті, хто ухиляється від сплати податків" — 1, 3, але не 2.
"служити мають всі крім тих хто заброньований за принципом "або високі сплачені податки, або за рішенням роботодавця згідно квот" — 2, 3, але не 1.
Моя позиція наступна
Нам потрібно визначити, що питання справедливості це не про "рівність". Це не про соціалізм. Це — про рівність можливостей.
Ти можеш вчитися, важко працювати і мати високу зарплату чи бізнес. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати пілотом ударного дрона. Ти можеш вчитися, важко працювати і ставати кадровим офіцером. Ти можеш вчитися, важко працювати і в якийсь момент за покликом серця стати добровольцем. Ти можеш не вчитися, не працювати 14/7, ухилятися від сплати податків і бути мобілізованим. Ти можеш побачити в службі в армії можливість змінити власне життя — і свідомо зробити такий вибір.
Справедливість — це про свободу вибору перш за все.
Ефективність використання людського ресурсу. Можливо, варто мобілізувати людей з математичною чи економічною освітою на службу в податковій, а податківців — на службу в армії? Поліцейськими можуть ставати громадяни з відповідними чеснотами після проходження підготовки, а поліцейські йти у лави ТРО?
1,5 млн людей в силових структурах і потрібно ще? То може питання в ефективності? Але тут ми можемо лише допомогти за запитом військових, а не ставити їм задачі.
Економічна доцільність. Армію потрібно фінансувати. Отже, економіка має працювати. Вона не може працювати якщо немає достатньої кількості кваліфікованих працівників — зварювальників, водіїв, технологів, інженерів, маркетологів, фінансистів… Підприємець краще може визначити мінімальний необхідний штат кількісно і якісно для зростання і ефективності бізнесу. Відповідно, потрібно дати можливість бізнесу бронювати необхідний людський ресурс. Плюс той хто робить дрони (ОПУ) і забезпечує стійкість інфраструктури (критичні галузі). І це справедливо з огляду на суспільне благо. Бо справедливість це не про заздрість.
Справедливість — це ставити суспільне благо в пріоритет. І тоді точно можливий win-win-win. Отже: діалог і обʼєктивізація (моделювання).
Андрій Длігач, доктор економічних наук, професор КНУ імені Тараса Шевченка, засновник Advanter Group, співзасновник Центру економічного відновлення, голова Ради Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України
