росія веде загарбницьку війну проти України, Іран провокує Ізраіль на конфлікт, Північна Корея готується до війни з Південною Кореєю, Китай погрожує війною Тайваню, росія розбудовує свій ВПК на території Північної Кореї, Іран постачає озброєння росії й все та ж росія запускає іранські супутники...

БРІКС розширюється, а майже усі його країни-учасники тим чи іншим чином або прямо фінансують росію, або поглиблюють економічні відносини через товарообмін.

Індія постачає критично важливу мікроелектроніку та надає логістику разом з Таїландом та Туреччиною.

росія розширює економічні відносини з усіма країнами БРІКС через постачання дешевих енергоносіїв та поглиблює присутність на африканському континенті. В короткострокових планах – формування власної валютної екосистеми.

Щодо Північноатлантичного альянсу, то, звичайно, він продовжує своє розширення та укріплення східного флангу в Європі. Водночас НАТО надає допомогу Україні та накладає санкції на росію та її партнерів.

А от щодо США, то там наближається економічна криза та в повному розпалі політична, що формує певні загрози в стабільності країни та збереженні контролю балансу на міжнародній арені.

Європа потрапляє під вплив російського лобі, що все більше впливає на рішення про допомогу Україні та починає виснажуватись.

По суті ми спостерігаємо формування нового кластеру навколо Китаю – країн Глобального Півдня, антагоніста Глобальному Заходу.

Всі ці події, які ми бачимо, як окремі пазли, - наслідок глобальних процесів у світі. Це окремі ходи на геополітичній шахівниці великої партії, яку я би назвав – "Глобальний технологічний стрибок".

Нагадаю вам, мої читачі, що економіка формує політику, яка своєю чергою формує ідеологію та тактику.

Саме розвиток економіки та технологій, в першу чергу, диктують правила, формуючи союзи та майбутню архітектуру цивілізації.

Так сталося сьогодні, що ми знаходимось на етапі нової ери технологій, більшість з яких ми вже маємо в мас-маркеті. Так, наприклад, в мене в руках телефон з мікрочипом, який не так давно використовувався виключно в космічних та інших високотехнологічних галузях. І через свій гаджет я маю доступ до штучного інтелекту.

Технологічний розвиток диктує нові підходи та організаційну структуру геополітичних відносин. Починається більш активна боротьба за основні ресурси та логістику, в тому числі з огляду на перспективу.

Це все заради підготовки до нового технологічного стрибка. І усе це відбувається доволі стрімко. Можна це назвати "новими перегонами переозброєння",  але я би назвав це "підготовкою до переходу в нову цивілізаційну еру".

Хто першим вистрибне, і взагалі вистрибне, той закладе фундамент домінування у світі на найближчий період (30-50 років).

Хто буде домінувати, той буде мати можливість як реалізації власних ідеологем, так і забезпечення ресурсами для більшого зростання та виживання в кінцевому результаті.

З результатами цих "змагань", одні будуть формувати ідеї та здійснювати контроль, інші отримають роль технологічних хабів, а хтось залишиться ресурсною базою. Ким будемо ми, певною мірою залежить від на самих. Ми маємо чітко усвідомити, коли думаємо про наміри ворога, що це не питання публічно заявлених кремлем намірів щодо "денацифікації" чи банальної реалізації абсурдних ідей відновлення імперії, а "хід" в головній геополітичній грі.

Але це не виключає все ж намірів Росії знищити нас. Отже, можна сказати, що ми воюємо не скільки за збереження української нації, а більше за збереження європейського способу життя та культури в цілому. Ми знаходимось на порозі нового технологічного "стрибку" та початку нової цивілізаційної ери.

Прогнозувати чий "хід" наступний та який саме - складно, але можливо. Я умисно не стану давати тут свої прогнози, щоб спонукати вас самостійно розвивати свою обізнаність та аналітичні здібності.

Порада – дивіться на економічні процеси та їхні показники. Хто і які економічні союзи формує. Хто, що і кому постачає. Вся суть в економіці та технологіях.  Все ж можу сказати, що світ більше не буде таким, яким ми його звикли бачити і це потрібно прийняти та підготуватись до переналаштувань.

Я не бачу причин думати, що третя світова війна відбудеться в класичному форматі, як попередні, тому що це нікому не вигідно і заважає самій ідеї переходу в нову технологічну еру. Скоріш це буде не війна глобальна, а глобальні змагання в економічному просторі з елементами локальних конфліктів і швидких війн.

В першу чергу через брак ресурсів та необхідності акумулювання значних ресурсів для "переходу".

Я не вірю в застосування ядерної зброї, тому що сьогодні існують інші інструменти досягнення результату, в першу чергу економічні.

Немає жодних причин думати, що чинні союзи не будуть переформатовуватись.

Щодо нашого контексту, щоб побачити власний вихід та будувати українську стратегію, нам потрібно дивитись крізь призму глобальних змін і, виходячи з цього, будувати власну історію та приймати рішення. Але можу сказати одне – ідеального рішення не буде. Ба більше, ідеального рішення не буде у жодного учасника "змагань". Або усі заплатять певною мірою чимось задля "переходу", або втратимо усе і залишимось там де є.

Валерій Поцелуйко, експерт з питань безпеки