Між геополітичними торгами та національними інтересами: як Захід намагається завершити війну в Україні - Ігор Петренко

Між геополітичними торгами та національними інтересами: як Захід намагається завершити війну в Україні - Ігор Петренко

Останні дипломатичні події демонструють активізацію переговорних процесів між світовими лідерами щодо можливого мирного врегулювання війни росії проти України. У Саудівській Аравії відбулася зустріч представників США та росії, яка пройшла без участі України. Водночас Європейський Союз розглядає можливість надання масштабного оборонного пакета вартістю 700 млрд євро, що має зміцнити обороноздатність регіону. Туреччина заявила про готовність виступити майданчиком для потенційних переговорів між Києвом, Москвою та Вашингтоном. Що означають ці події? Чи свідчать вони про готовність Заходу йти на компроміс попри позицію України?

США і росія: чи можлива "велика угода"?

Вашингтон і Москва дедалі частіше обговорюють новий формат відносин. росія прагне домогтися зняття санкцій і залучити західні компанії до видобутку ресурсів, тоді як США розглядають можливість "зменшення напруги" у відносинах. Ключове питання – на яких умовах?

Йдеться про так званий триетапний план: припинення вогню, проведення виборів в Україні та підписання остаточної угоди. Однак офіційного підтвердження такої схеми немає. Щобільше, США не ставлять під сумнів легітимність української влади, а тема виборів в Україні активно просувається саме росією, щоб підірвати довіру до Києва. Будь-які розмови про вибори наразі лише грають на руку Кремля, оскільки підтримують російський наратив про нелегітимність українського керівництва.

Але чи забезпечує такий підхід реальний мир? Насправді будь-який швидкий компроміс без реальних гарантій безпеки для України може означати лише тимчасове припинення бойових дій. Україна ризикує стати стороною, якій доведеться прийняти невигідні умови, що можуть мати довготривалі наслідки для її суверенітету.
Як цього уникнути? Україна має наполягати на чітких і юридично зафіксованих гарантіях безпеки від міжнародних партнерів, а не покладатися лише на політичні обіцянки. Це означає, що Київ має працювати над диверсифікацією підтримки, розширюючи військове та економічне співробітництво не тільки зі США, а й з ЄС, Великою Британією, Японією та іншими союзниками. Ключовим чинником має стати довгострокова військова підтримка, активне лобіювання інтересів України в американському Конгресі та залучення незалежних міжнародних механізмів гарантій безпеки. Продовження міжнародного тиску на росію через санкції та ізоляцію залишається необхідною умовою для запобігання нав’язаному компромісу. Лише така стратегія дозволить не лише уникнути нав’язаних умов миру, але й закласти основи для справедливого і тривалого врегулювання конфлікту.

Європа між страхом і безсиллям

ЄС намагається відігравати активну роль, але чи є в нього реальні важелі впливу? Запланований оборонний пакет на 700 млрд євро свідчить про бажання Європи зміцнити власну безпеку, однак це не гарантує лідерства в переговорах.
Франція та Німеччина закликають до активних дипломатичних кроків, проте США продовжують відігравати ключову роль. Чи стане Європа повноправним учасником процесу? Ймовірніше, ЄС залишатиметься у статусі союзника, який забезпечує військову та фінансову підтримку України, але не визначає ключові рішення в переговорах. Його можливості впливати на хід переговорів залежать від готовності брати на себе більшу відповідальність за колективну безпеку в Європі.

Мирний процес – це не миттєве рішення, а складний баланс інтересів. Головне завдання України – не допустити ситуації, коли рішення ухвалюються без її участі. Будь-який компроміс має базуватися на чітких гарантіях безпеки, а не на тимчасових поступках.

Україна має два ключові виклики: втримати підтримку союзників та уникнути внутрішньополітичних дестабілізацій. Чи буде мир справедливим? Це залежить не лише від дипломатичних переговорів, а й від здатності України зберегти внутрішню єдність та ефективно відстоювати власні національні інтереси. Нинішні переговори демонструють тенденцію до пошуку компромісу, але головне питання полягає в тому, чи не стане цей компроміс вигідним лише для великих геополітичних гравців, а не для самої України.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”

Головне