Давайте чесно: нафта для Кремля – це не просто ресурс чи стаття експорту, це справжня кров війни. Поки вона тече стабільно, машина агресії продовжує працювати. Але свіжі цифри початку 2026 року вказують на те, що у цієї системи починається серйозна анемія. Нафтова виручка Росії обвалилася до мінімуму за останні пʼять років, і це не просто випадкове коливання ринку, а результат системного стискання зашморгу.

Навіть за умови збереження обсягів постачань, грошей стає значно менше. Сьогодні російська марка Urals продається зі знижкою у 15 доларів відносно світового еталона Brent, хоча ще зовсім нещодавно цей розрив намагалися тримати в межах десяти доларів. Додайте до цього зміцнення рубля та загальне просідання світових цін, і ми отримаємо бюджетну діру: за один лише тиждень на початку лютого експортні доходи РФ впали на 145 мільйонів доларів. Для нас це означає одне – у ворога стає менше ресурсів на закупівлю комплектуючих для ракет та утримання окупаційного контингенту.

Найцікавіше зараз відбувається не на папері, а в океані. Довгий час «тіньовий флот» – ці іржаві танкери-примари з незрозумілою реєстрацією – був головною лазівкою Москви. Але днями стався справжній тектонічний зсув: Індія, яка досі була одним з найбільших покупців російської нафти, провела першу операцію проти цих контрабандистів. Поблизу Мумбая затримали три судна, які постійно змінювали назви та прапори, щоб приховати походження вантажу. Те, що Індія почала грати за правилами санкційного контролю, – це «чорний лебідь» для російського Мінфіну. Раніше вони вважали цей напрямок безпечною гаванню, а тепер і там стає гаряче.

Цей результат не впав з неба. Це наслідок виснажливої, часто непублічної роботи української дипломатії та особистого тиску президента Зеленського на міжнародних партнерів. Володимир Зеленський на кожній зустрічі з лідерами «Групи семи» та під час переговорів з Глобальним Півднем методично доводив: нафтові гроші – це безпосередні інвестиції у вбивства. Те, що ми бачимо зараз – і затримання танкерів Береговою охороною США, і жорсткі кроки Індії, і новий пакет санкцій ЄС проти «тіньового флоту» – це перетворення слів президента на реальні збитки для російського агресора.

Для України ці новини – це не просто цифри в аналітичних звітах. Кожен долар, який не отримав Кремль через дисконт або заблокований танкер, – це не випущений снаряд. Коли Індія та Сінгапур перестають бути «сірими зонами» для російського експорту, економічний фундамент війни починає тріщати. Ми входимо в етап, де обходити санкції стає дорожче, ніж просто зупинити агресію. Ефект доміно запущено, і головне зараз – не збавляти темп цього тиску.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”