Вийшли мемуари Ангели Меркель, про що пише The Guardian, посилаючись на Die Zeit.
Там якась частина присвячена персоналії Дональда Трампа.

Зокрема, Меркель пише про його "емоційний" характер і слабкість до авторитарних режимів і тиранів ("зачарованість" Путіним), а також про те, що він "керований образою та потребами", на відміну від "фактичного" підходу, і прагненням, щоб "його співрозмовник почувався винним".

Можливо, так і є. Але виникають питання й до європейських лідерів, у тому числі і перш за все до самої Меркель. Адже, керуючись "фактичним" підходом (як пише сама Меркель), а не емоціями, ці лідери, маючи прецеденти Грузії 2008 року, а також Криму і Донбасу 2014 року, продовжували по відношенню до рф політику умиротворення та в значній мірі бізнес as usual (бо санкції тоді були мізерні), що, врешті-решт не зупинило російський агресивний режим у його русі до великої континентальної війни.

Це я до того, що оскільки війна уже давно вийшла на глобальний рівень, то, мабуть, демократичні країни/союзи повинні проаналізувати, чому стався збій на рівні системи загалом, у чому була помилковість Заходу в не/реагуванні (недостатньому реагуванні на агресивні прецеденти автократій), щоб можна було цей збіг виправити.

Олеся Яхно, політичний експерт