Знаєте, писати негативний відгук чи рецензію на фільм, зазвичай, набагато легше, ніж позитивну, бо розуміння, що з фільмом не так, чітко диктує структуру тексту. В той час позитивному рев'ю потрібно себе наче "стримувати", щоб не перетворити текст у восхваляння.

З "Мавкою" у мене повноцінного тексту не вийшло, хоча це поганий фільм. І здавалось в ньому усе на поверхні – вторинний сюжет, зв'язок із твором Лесі Українки лише в назві та іменах, дешева імітація стилю сучасної голлівудської анімації, примітивні сенси та кульгавий гумор.

Я прекрасно розумію, що це довгобуд, що сам факт виходу на екрани вже для багатьох є перемогою. Як розумію, що некоректно критикувати якість анімації, адже навіть з бюджетом майже у 190 мільйонів гривень, це все ще ніщо у порівнянні із голлівудською анімацію. Тут ви логічно поставите питання: "а навіщо ти взагалі порівнюєш наш продукт із Голлівудом?" Я був би і радий відмовитись від цієї паралелі, однак фільм усім своїм зовнішнім виглядом кричить: "МИ МОЖЕМО ЯК АМЕРИКАНЦІ!"

Але я прекрасно знаю, що не можемо – зовсім інші виробничі можливості. Але ми можемо навіть краще, можемо по-своєму, можемо унікально. Українські мультиплікатори навіть в Радянському Союзі примудрялись знімати абсолютно приголомшливі речі, і, при тому, унікальні. Але "Мавка" хоче грати на полі студії Піксар, не маючи тих самих виробничих можливостей. Однак, щоб грати на цьому полі потрібно як мінімум мати хорошу історію за пазухою. Чи хороша історія у "Мавки"? Ні, без жодних "але".

Діти не тупі

І тут мені хотілося б перейти до улюбленого аргументу захисників низькопробного дитячого контенту: "ну так в історії нема складності, бо вона ж для дітей"! І це найбільш бездарний спосіб захищати власну лінь. І "Мавка", вочевидь, в категорії фільмів "ну ми ж знімали для дітей".

Проте я хочу написати одну просту річ – діти не тупі. Так дитині може бути складно зрозуміти той чи інший контекст, проте дитина цілком здатна усвідомити історію складнішу ніж "руйнувати природу не круто, бо природа така мила". Хороший дитячий контент зазвичай крутий саме тому, що може одночасно розважити і дитину, і дорослого. Можливо шостирічка не зрозуміє паралель із Гамлетом у мультфільмі "Король Лев", проте базовий посил про відповідальність за своє життя цілком легко може зчитати.

Це я до чого, хороший дитячий мультфільм чи фільм говорить з дитиною на рівних, як дорослий із дорослим. Методологія оповідання при цьому дійсно може бути досить простою, однак теми повинні підніматись життєві, що і дорослим і дітлахам повинні бути зрозумілими. Навіть найскладніші теми, такі як смерть, наприклад. Бо діти думають про смерть. А ще діти думають про кохання. Про власне майбутнє. Про власне місце у світі.

Але автори стрічок типу "Мавки" чомусь вважають себе на дві голови розумнішими за дітлахів (що дуже сумнівно), тому подають в своїй історії таку жувачку, яку насправді вже може писати ChatGPТ, якому наказали написати щось схоже на Піксар на основі твору Лесі Українки.

Кирило Пищиков, кінокритик, член Спілки кінокритиків України