Марко Рубіо, державний секретар США заявив так: "Насамперед, дозвольте мені сказати: ми вважаємо те, що зробив Путін, було жахливим. Вторгнення в іншу країну, звірства, які він скоїв – він зробив жахливі речі. Однак, від самого початку, існувала "нечесність", яка полягала в тому, що американська адміністрація "якимось чином змусила людей повірити", що Україна зможе перемогти росію".

Це взагалі окремий жанр американської політики - "доводити", чому саме Україна не повинна, не має і не може перемогти рашку у війні, а тому має "йти на поступки". З книги Боба Вудворда "Війна" ми дізналися, що коли настав момент, у який ЗСУ могли завдати рішучого розгрому армії держави-агресора, то Дж. Байден так "налякався", що у відповідь на це росіяни застосують ядерну зброю, що призупинив допомогу Україні, а американські "радники" зробили все, щоб російські війська неушкодженими вийшли з Херсона.

Тобто, за Адміністрації Байдена всі "боялися ядерної зброї", яку росіяни можуть застосувати, якщо раптом почнуть поступатися на полі бою, а тому вони "не повинні програти". А тепер адміністрація Трампа розказує, що просто Адміністрація Байдена "обіцяла" українцям перемогу, яка просто "неможлива".
А якщо "неможлива", то звідки взялася вся ця ядерна істерія, якими були наповнені всі американські ЗМІ десь рік тому?

Американські політики явно плутаються у показах, і це не випадково. Річ у тому, що вони просто не хотіли (і не хочуть) поразки рашки у цій війні. А проти поразки України вони нічого не мають, хоча, загалом, хотіли б цього уникнути, і краще щоб все завершилося якоюсь "заморозкою" без подальшої дестабілізації.

У нас люблять розмірковувати, що "Україна має стати другим Ізраїлем", і далі слідують міркування, що якщо українці будуть дуже сильно старатися, займатися державним будівництвом і демократизацією, то американці забажають їх підтримувати, будуть вкладати величезні кошти в українську оборону і т.д. Але правда у тому, що Україна ніколи не буде Ізраїлем для США. Ніколи й за жодних обставин, і справа не в Україні як такій, а у її ворогові - рашці.

Американцям, загалом, байдуже на ворогів Ізраїлю. Якщо вони усі завтра зникнуть - ніхто у Вашингтоні сумувати не буде. Вороги Ізраїля - це небезпечні та дикі терористи, яких навряд чи колись вдасться "цивілізувати". Так, демократи змушені були вдавати, що їм не байдуже на палестинців, бо політика, виборці, стабільність і т.д. Але з рашкою ситуація зовсім інша. Рашка для США - велика і важлива держава, яка дуже значима з точки зору геополітики, а ще - багата, а може бути ще багатшою. Там великі поклади природних ресурсів, які можна було б видобувати, заробляючи багато грошей.
Для американських політичних еліт рашка - держава, що на порядок більш значима, ніж Україна. Розпад рашки для них - це катастрофа, якою, очевидно, не є знищення України. Бо Адміністрація США санкціонувала знищення України у лютому 2022 року, і, загалом, була готова прийняти цей сценарій.

Нічого особистого - просто бізнес. Політичні еліти США ставлять з повагою та інтерсом до рашки, бо рашка - велика і багата. А якщо ти багатий, то тобі можна все. Подивіться хоча б на Маска. Звісно, їм можуть не подобатися методи рашки. Вони можуть казати, що творити геноцид - це неправильно. Можуть навіть його якось засуджувати. Можуть навіть допомагати відбивати геноцидну агресію, бо геноцид - це непристойно, а також дуже погано для бізнесу. Але відбивати лише у таких обсягах, аби основи існування "великої рашки" не були жодним чином порушені. Тому американці завжди будуть більше за рашку, ніж за Україну, бо у випадку рашки - це про їхні фундаметнальні інтереси, а у випадку України - просто про "пристойності" щодо міжнародних зобов'язань.

Трампу, приміром, на "пристойності" байдуже, тому він і ставиться скептично до допомоги Україні. Навіщо? Величезна пляма на мапі світу, поклади природних ресурсів, багатство - все це просто магічним чином діє на американські еліти. Тому ніяким Ізраїлем ми ніколи для них не будемо. Не тому, що вони мають щось проти нас. Просто не хочуть за нас з рашкою конфліктувати, бо навіщо їм це?

Тому я би говорив про "Єгипетську модель", а не про "Ізраїльську". Нещодавно всі з подивом дізналися, що коли США заморозили будь-які виплати з міжнародних програм, виключення зробили лише для двох країн - Ізраїлю та Єгипту. І хоча Єгипет не асоціюється у нас з важливими союзниками США, але ця держава, тим не менше, є постійним та важливим одержувачем американської військової допомоги. Почитайте хоча б про американські танки "Абрамс", і ви дізнаєтесь, що саме Єгипет є одним з найбільших експлуатантів цієї техніки за межами США.

Підтримуючи Єгипет, США, фактично, купують нормальне життя для Ізраїлю, який є реальним союзником США у регіоні. Завдяки союзницьким відносинам з Єгиптом, підкріпленим постачанням військової техніки, Єгипет не є ворогом або проблемою для Ізраїля.

Думаю, що це - єдиний шлях для України, але для цього треба змінювати підходи, змінювати мислення. Не вважати США "союзниками", а ставитися до них так само прагматично, як вони ставляться до нас.

Нещодавно ми почали "намацувати" метод побудови подальших відносин з США і Заходом. Полягає він в ударах по такій дорогій американцям рашці.
Щоденні удари, у яких змагаються ССО, ГУР, СБУ та інші оператори безпілотників, коли один день ми чуємо про спецоперації ГУР та військово-морських сил, а наступного дня - СБУ та ССО, по найціннішому для рашки - нафтовій інфраструктурі, рано чи пізно примусять реагувати на це США. Не можна ж просто так "виносити" кожного вечора по Рязанському НПЗ.
Там, до речі, уже і до нафтоперекачувальної станції "Андреаполь" дісталися, а це вплинуло на доставлення нафти на Захід. Тому не НПЗ єдиними.

Всі ми пам'ятаємо, як свого часу Л. Остін публічно просив українців не робити цього. Нова адміністрація США поки мовчить, але це поки. Рано чи пізно, вони теж будуть реагувати. І от коли американці будуть просити українців "не сильно атакувати" російську нафтову інфраструктуру, бо "ескалація та дестабілізація", Україна повинна використовувати цей аргумент як засіб розбудови подальших відносин. Це, до речі, - єдиний спосіб для України вступити до НАТО, якщо у США вважатимуть, що лише так зможуть "стримувати" українців від "занадто сильних атак" улюбленої американцями рашки.

У будь-якому іншому випадку американці просто будуть шукати способи, як прибрати Україну, яка заважає влаштувати нову PEREZAGRUZKA. Нічого особистого - просто бізнес. Рашка, звісно, гнила та людиноненависницька імперія вилупків, але вони - корисні, з ними краще "дружити".

До речі, можна лише подякувати Трампу, що він, не вважаючи за потрібне щось приховувати, одразу вивалив на публіку усе те, що намагалися приховувати американські еліти десятиліттями. Що вони дуже люблять і шанують рашку, хочуть мати з нею гарні стосунки, не беруть Україну в НАТО, аби рашка не образилася, а не через якісь міфічні "стандарти демократії", визнають за рашкою якісь "інетерси" і т.д.

Та ще на додачу Трамп зруйнував усю інфраструктуру "агентів впливу", які розказувати нам роками казочки про те, що "вступ до НАТО залежить від боротьби з корупцією" та все тому подібне. Так що прагматизація відносин з США суттєво спроститься.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”