Питання протидії корупції знаходяться у пріоритетному фокусі українського суспільства і це уже давно ні для кого не секрет. Абсолютно всі соціологічні компанії в один голос нам говорять, що якби не було війни, то тема корупції була б в українському суспільстві абсолютно ТОПовою. Причин цьому багато, і об’єктивних, і суб’єктивних, ми не будемо сьогодні занурюватись в першоджерела, а спробуємо відчути «суспільний пульс», його надії, страхи та бажання.
Так, днями, приблизно одночасно, вийшли декілька цікавих та досить показових соціологічних досліджень від одних із провідних компаній — це Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) та Центр Разумкова. Темі протидії корупції та рівню довіри до політиків та правоохоронних органів, традиційно було приділено достатньо багато уваги, особливо в дослідженні КМІС. Але особливу увагу привернуло те, що результати деяких досліджень були настільки парадоксальними, що прямо в дослідженні їх роз’яснював виконавчий директор КМІС Антон Грушецький. Отже, давайте розбиратися, буде цікаво.
Так от, великий резонанс у ЗМІ, про це писала і Українська Правда, викликали результати дослідження в яких вимірювали «сприйняття рівня корупції в Україні за час повномасштабного вторгнення». Там зазначено, що переважна більшість українців – 71% – вважають, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в країні зріс. Ще 20% вважають, що він не змінився і 5% вважають, що рівень корупції знизився.
Хоча серед тих, хто довіряє Президенту України Володимиру Зеленському, оцінки трохи кращі, але і серед них більшість вважають, що рівень корупції за час повномасштабної війни зріс.
Про що свідчать такі результати дослідження? І тут важливо зацитувати що зазначають у самому КМІС (https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1556&page=1 ), а потім зробимо власні висновки.
«Корупція лишається в очах громадськості надзвичайно серйозною проблемою. Можна (і навіть потрібно) дискутувати, наскільки суб’єктивне сприйняття рівня корупції відповідає об’єктивній ситуації. Скоріше за все, дійсно має місце не такий швидкий і ефективний (та й не завжди лінійний), але все-таки прогрес з виявленням і притягненням до відповідальності корупціонерів та й загалом із протидією корупційним діям. Тобто об’єктивна ситуація краща, ніж нам може здаватися.
Причому значною мірою сприйняття рівня корупції формується не внаслідок особистого досвіду, а через медіа (зараз особливо – через соціальні медіа), через що і виникає відчутний розрив між об’єктивною ситуацію і її відображенням у громадській думці. Складається парадоксальна ситуація, коли посилення боротьби з корупцією (і поява численної інформації в медіа) може сприйматися як збільшення корупції.
Водночас у соціальних науках давно підкреслюється, що суб’єктивне сприйняття може відігравати навіть важливішу роль у подальших діях людей, ніж об’єктивна ситуація. Така віра людей у повсюдну корупцію може мати цілком реалістичні наслідки, які можуть бути негативними не лише для влади, але і для суспільства в цілому. Тому не можна ігнорувати (навіть якщо виявиться, що об’єктивно це не так), що так багато українців вважають, що за час вторгнення рівень корупції зріс», - пише виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.
Які висновки з цієї частини дослідження? Дійсно, важко не погодитись з тим, що суб’єктивне відчуття збільшення рівня корупції наразі напряму залежить від наявності інформації про корупцію в медіа, особливо, соціальних мережах. Хтось просто женеться за «хайпом», а хтось намагається умисно навести фокус уваги суспільства на резонансний журналістські розслідування з політичних мотивів, мотивації абсолютно різні, а наслідок один — в суспільстві складається стійке відчуття, що навіть під час війни, рівень корупції в країні продовжує зростати.
І, насправді, в сучасному світі інформаційних технологій та комунікацій, плити проти течії, блокуючи деструктивний контент чи навіть ЗМІ неефективно, а отже і неприродно — хвилю потрібно осідлати через проактивні дії випереджаючи майбутні можливі наслідки, свого роду формуючи «минуле майбутнє». І те, що в даному випадку може якісно змінити ситуацію і з часом наблизити до об’єктивної — це дієве роз’яснення, інформаційні кампанії які направлені на підвищення рівня професійної обізнаності та протидії маніпуляціям, в тому числі і у сфері боротьби з корупцією. До речі, мабуть першими таку кампанію широко запустили в Державному бюро розслідувань (ДБР) - «Розслідуємо, щоб захистити кожного» (https://dbr.gov.ua/news/dbr-prodovzhue-informacijnu-kampaniyu-rozsliduemo-shhob-zahistiti-kozhnogo ), що уже приносить відчутні результати, які відображаються у рекордному прогресі по підвищенню рівня довіри серед молоді (65% довіри, за даними КМІС). І стратегія такого доступного донесення інформації до громадян абсолютно вірна. Адже, далеко не у всіх є відповідний рівень фахових знань, щоб відрізняти рашистську маніпуляцію запущену з метою дестабілізації суспільної думки та правдиву реальність.
Рівень політичної культури та стратегічні комунікації — це велика відповідальність держави, особливо під час війни, а питання забезпечення доступного та чесного зв’язку з людьми та пояснення того що відбувається у сфері боротьби з корупцією, як на мене, має бути одним із перших пріоритетів. Тоді і рівень взаємної довіри буде збільшуватись, а страхи пропорційно зникати.
І так, відносно довіри. Тут цікаві результати є і у Центру Разумкова, і у КМІС.
В опитування Центру Разумкова досліджувався рівень довіри до різних соціальних інституцій. Прогнозовано, що на найвищих позиціях довіри громадян знаходяться волонтери, військові, Президент України, ДСНС та громадський сектор, а от «серед силового блоку» потрібно окремо відзначити Головне управління розвідки Міністерства оборони (ГУР), Служба безпеки України (СБУ) та Державне бюро розслідувань (ДБР), усі інші, накштал НАБУ (-25,2%, баланс довіри-недовіри), САП (-27,5%, баланс довіри-недовіри), прокуратура (-36,1, баланс довіри-недовіри), суди (-51,4, баланс довіри-недовіри), демонструють явно мінусові значення довіри громадян.
А абсолютний антирекорд довіри зараз упевнено тримають ВРУ (-59,5%, баланс довіри-недовіри), державний апарат/чиновники (-67,1%, баланс довіри-недовіри) і політичні партії (-69,2%, баланс довіри-недовіри), що красномовно свідчить про управлінську кризу, а на її фоні суспільну апатію до політиків та політичних партій.
А в дослідженні КМІС і взагалі зробили показовий аналіз зростання-падіння довіри громадян до правоохоронних/силових органів з 2021 по 2025 роки.
Найбільш карколомну позитивну динаміку продемонструвало СБУ — з 23% до 78% у 2025 році. Це пов’язано з цілим рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів — і з тим що у 2021 році СБУ була більш схожа на «рекетирів бізнесу» ніж на правоохоронців, тому і відсоток довіри був такий скромний, і з тим що зараз «Служба Божа» це частина фундаменту нашої стійкості, обороноздатності та «павутина» в головах руських.
Також, окремо потрібно відзначити значне зростання довіри до Державного бюро розслідувань (ДБР) — з 17% у 2021 до 52% у 2025 році та Національної гвардії України — з 50% до 84%. І якщо з Нацгвардією усе очевидно — вони боронять нашу країну на полі бою, то ДБР пройшла і дійсно еволюційний шлях від правоохоронного молодого органу з яким мало хто рахувався, до безумовного лідера у боротьбі з внутрішньою корупцією серед високопосадовців, правоохоронців, у військовій сфері та колабораціонізмом (https://dbr.gov.ua/news/riven-doviri-do-dbr-zris-vtrichi-za-chotiri-roki-52-ukrainciv-doviryayut-byuro ).
Замість висновку цих аналітичних роздумів, я б хотів навести відомий вислів китайського філософа, засновника даосизму, Лао-Цзи:
"Той, хто перемагає інших, сильний. Той, хто перемагає себе, – могутній"
І дійсно, я бачу що ми продовжуємо активно формуватися як нація і як держава під час війни. Ми вимушені боротися і з зовнішнім, і з внутрішнім ворогом одночасно, що безумовно робить нас сильнішими, витривалішими і свідомішими. Ми уже стали не тільки прикладом стійкості для всього світу, а і майже безальтернативним «донором безпеки» для всього «Колективного Заходу». Але чи простий цей шлях, звичайно ні.
І якщо ми говоримо про категорії довіри-недовіри, особливо під час війни, ми маємо ставитись до цього з відповідальністю та обережністю. Усвідомлюючи що подібні дослідження і дійсно можуть містити досить парадоксальні, але дуже важливі висновки. Що з однієї сторони у нас, навіть під час війни, підвищується рівень корупції, а з іншої потрібно відзначити значний стрибок в ефективності та позитивного ставлення до роботи цілого ряду силових/правоохоронних інституцій.
Відповідь і дійсно, як зазначив виконавчий директор КМІС Антон Грушецький, криється у психології і явно «перегрітому» ЗМІ медійному полі, з однієї сторони, а з іншої недостатньої обізнаності, пояснювальної комунікації яка б викликала довіру, з боку наших державних органів.
Чим більш чітко люди будуть відчувати, що держава забезпечує їх безпеку, захист та можливості, а не навпаки, тим більш якісною буде комунікація «на довірі» і тим менше «рашка» зможе маніпулювати нашою «суспільною свідомістю» через емоційні гойдалки та зрадо-зрадні сценарії гібридної війни. Так що думайте, читайте, верифікуйте інформацію, а найголовніше, ставтесь до неї, за можливості, холоднокровно. Адже, зайві емоції - це часто не сила, а слабкість, яку, не сумнівайтеся, буде використовувати ворог.
Посилання на джерела використані під час написання статті:
- офіційний сайт Центру Разумкова, “Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 12 по 17 вересня 2025 року» (https://razumkov.org.ua/anons/rezultaty-sotsiologichnogo-opytuvannia-shcho-provodylosia-sotsiologichnoiu-sluzhboiu-tsentru-razumkova-z-12-po-17-veresnia-2025-roku );
- офіційний сайт КМІС, «Сприяння зміни рівня корупції в Україні за час повномасштабного вторгнення» (https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1556&page=1 );
- публікація на Українська Правда, «71% українців вважають, що рівень корупції зріс після початку повномасштабної війни – КМІС» (https://www.pravda.com.ua/news/2025/10/03/8001092/ )
Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”