Ти не мусиш снідати, але можеш снідати. Ти можеш пізно вечеряти, а можеш взагалі не вечеряти. Можеш робити перекуси, а можеш й обійтись без них. Ти можеш їсти двічі на день, і можеш сідати до столу п'ять разів. Зрозумій, що ні кількість прийомів їжі, ні час коли ти чавкаєш, ні колір твоєї лівої шкарпетки не мають для тебе жодного значення (хоча щодо шкарпетки я маю певний сумнів, враховуючи людську конформність). Значення має те, СКІЛЬКИ КАЛОРІЙ ПОТРАПЛЯЄ В ДІРКУ В ОБЛИЧЧІ (РОТ). І тут важливе інше...
Якщо хочете бути стрункими і здоровими, маєте чавкати лише в двох випадках: 1) прийом їжі; 2) жувальна гумка в роті.
Ти, я, твій кум і моя мама маємо доступ до дууууже смачної їжі. Шоколад, морозиво, булочка зі сливовим повидлом, чіпси - рукотворна їжа. Рукотворна, адже її створила рука... людини. Ми, люди, зрозумівши правило "чим більше в продукті калорій, тим він смачніший", "нарукотворили" собі такого харчу, оточили себе ним і... їмо.
Ця їжа дарує нам радість, тому ми звеселяємось нею, коли нудьгуємо; ми боремось такою їжею зі стресом; навіть коли нам весело, коли ми збираємось дружніми компаніями, щоб щось відсвяткувати, ця їжа посилює "веселість"; а кіно - не кіно без солодкого попкорну. Ми машинально тягнемось до цієї їжі на робочому столі, а проходячи повз холодильник, бездумно відчиняємо його, і так же рефлекторно пхаємо руку всередину. Ми - собаки Павлова, голуби Скіннера: рефлекторно пхаємо до рота "рукотворну їжу". Це завчені, доведені до рівня рефлексів моделі поведінки. Тобто, підпищик, хаотичне харчування - це звичка. Звичка, яка нам коштує випуклих животів .
ЇЖУ ТРЕБА СПОЖИВАТИ В ОКРЕМО ПРИЗНАЧЕНИЙ ДЛЯ ЦЬОГО ЧАС І МІСЦЕ.
Наприклад, я для себе визначаю, що між 13 і 15 годинами в мене має відбутися другий прийом їжі, і до того часу я відкриваю рот лише щоб набрати в груди повітря, і то лише якщо я свисткую в свисток на футбольному полі або в мене нежить. Хай з вікна сусіда тягнеться запах катлєт, хай я в кіно і звуки тріскаючого на зубах глядачів попкорну змушують мій рот заповнитись вологою, хай на кухні все сімейство ласує подарунками святого Миколая, мені пох#й, мій священний прийом їжі ще не наступив.
Друже, якщо ти надресирований роками практики до хаотичного харчування, втілити мою філософію в життя буде вкрай важко. Це те саме, як цирозного алкаша залишити охороняти лікеро-горілчаний склад на ніч, з надією на повне збереження товару. Або попрохати курця з 30-літнім стажем на перекурі смоктати цукерки в клубах диму від цигарок його колєг. Алкоголь, цигарки і хаотичне харчування - це звички. Надресирований мозок вимагає відтворювати це ще, ще, ще і ще.
Але з кожним днем відсутності хаотичного харчування тобі ставатиме все легше і легше. Мозок скрипітиме від напруги, але змінюватиметься на анатомічному рівні зі всіма своїми аксонами, дендритами і синапсами. Ти ставатимеш іншим.
Мозок - неофоб, він любить ходити одними стежками. Щоб змусити його робити щось нове, йому треба пообіцяти за це щось цінне. Плата за відмову від хаотичного хачування - покращення фігури і здоровля в результаті зниження загального добового споживання калорій. Це має змотивувати тебе пройти важкий період усунення звички імпульсивного харчування і розвитку звички їсти ЛИШЕ за столом в спеціально відведений для цього час .
Твої звички визначають те, чим наповнений твій день; те, чим наповнений твій день визначає твоє майбутнє... і периметр твоєї талії.
Віктор Мандзяк, фітнес-тренер, нутриціолог
