З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало аналітиків намагалися розібратися, наскільки сильно Пекін підтримає Москву у глобальному протистоянні із Заходом. Росія докладала чимало зусиль, аби продемонструвати, що Китай є її "стратегічним партнером" чи навіть "другом" у новій холодній війні. Проте серія заяв з боку Китаю та події на міжнародній арені доводять, що реальність зовсім інша. Пекін не зацікавлений відкрито підривати систему міжнародної торгівлі та фінансових ринків, а тим більше не бажає поширювати порушення принципів суверенітету, спровокованих росією.

Як росія підставляє Китай

Москва своєю агресією в Україні створює для Пекіна небажані виклики. По-перше, дії Кремля провокують порушення міжнародних норм, а Китай, попри власні складні питання щодо Тайваню та інших регіонів, завжди наголошує на необхідності поважати територіальну цілісність. Публічне схвалення російської окупації ризикувало б перетворити Пекін на співучасника агресії.

По-друге, вторгнення росії призвело до хвилі безпрецедентних санкцій проти неї, а також до обговорення вторинних обмежень щодо тих, хто допомагає Кремлю обходити міжнародні заборони. Це б’є по інтересах Китаю, орієнтованого на експортні ринки і торгівельні відносини зі США та Європою. Тож росія примушує Пекін грати в "дипломатичні шахи", щоби балансувати між власною вигодою та небажанням посваритися з ключовими партнерами.

Окрім того, агресивна й непередбачувана політика Москви створює прецедент: одна держава "відкушує" територію іншої, не думаючи про міжнародне право. Китай, який тримається ідеї про власну цілісність, не може відкрито підтримати такий сценарій, адже це суперечило б офіційній риториці Пекіна про мирні шляхи розв’язання конфліктів.

Китай про територіальну цілісність України

Пекін неодноразово наголошував на необхідності вести переговори і поважати "законні інтереси всіх сторін", при цьому заявляючи про принципову важливість суверенітету та територіальної цілісності держав. Така обережна позиція свідчить: Китай не готовий публічно визнавати "приєднання" росією захоплених українських територій та не бажає відкрито йти супроти світового консенсусу. Для офіційного Пекіна надзвичайно важливо демонструвати, що він не потерпає від західного тиску, однак і не хоче ставати відвертим союзником агресора, чиї дії можуть вдарити по стабільності світової економіки.

У цій ситуації Китай намагається виглядати миротворцем. Але усі мирні ініціативи Пекіна мають на меті показати його як глобального гравця, здатного впливати на конфлікти, не втрачаючи при цьому основних економічних переваг та зберігаючи відносини з кількома великими блоками одночасно. По суті, підтримувати росію на словах значно простіше, ніж вступати за неї в реальне конфліктне протистояння із Заходом.

Чому Китай не стане рятівником Москви

Китай керується передусім економічним прагматизмом. Якщо активне сприяння росії у війні проти України викличе новий шквал санкцій і обмежень з боку США та ЄС, це спричинить багатомільярдні втрати для китайських компаній та китайського експорту загалом. Саме тому Пекін розвиває торгівлю з росією в галузях, менш чутливих до санкцій, і паралельно демонструє Заходу, що не надає Москві вкрай критичної підтримки.

Окрім того, на тлі глобальної ізоляції Кремля Китай отримує вигідні умови для закупівлі російських сировинних ресурсів. Пекін формально продовжує "співпрацю" з росією, але фактично диктує ціну та темпи цих угод, адже розуміє, що росії просто нікуди дітися зі своїми ресурсами. Така ситуація перетворює Москву на залежного постачальника, а Китаю надає переваги в переговорах без особливих ризиків для себе.

Китай також не хоче, щоб у світі розросталася дестабілізація, яку запустила росія, адже глобальний хаос вдарить і по міжнародній торгівлі, і по інвестиціях, і по фінансових потоках, які мають вирішальне значення для економіки КНР. Усе це робить позицію Пекіна щодо війни в Україні вкрай стриманою: він не готовий засуджувати Москву так само жорстко, як це робить Захід, проте й не має наміру перетворюватися на "кришу" для Кремля.

Російське вторгнення в Україну знищило ілюзію того, що Китай стане надійним союзником Кремля. Замість щирої підтримки Пекін зосередився на захисті власних інтересів і намаганнях зберегти торгівельні зв’язки з усім світом. Китай дає зрозуміти, що йому не потрібен відкритий союз із державою, яка порушує принципи міжнародного права і перетворюється на вигнанця у глобальному масштабі. Пекін не визнає захоплених росією територій частиною рф, обережно говорить про необхідність миру і тим самим дистанціюється від надмірної залученості у конфлікт, який може дорого йому коштувати.

Усе це свідчить: Пекін і надалі балансує в такому форматі відносин із Москвою, де вигоди переважають можливі збитки. Тим часом росія, сподіваючись на беззастережну підтримку, зрештою опиняється на самоті у своєму воєнному авантюризмі. У глобальному протистоянні з цивілізованим світом Кремль не отримує очікуваного "другого фронту" від Китаю, а лише змушений грати за правилами, які диктує великий сусід. Це остаточно розвіює міф про "нерозривний союз" і доводить, що Китай ніколи не ставав і не стане справжнім рятівником для росії.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"