Останнім часом, аналізуючи наш освітній потенціал, я завжди задавав себе одне питання:
як відобразилась на рівні знань українських дітей освітня прогалина у вигляді двох років пандемії та двох років війни, з постійними експериментами у вигляді онлайн-навчання та нескінченними "реформами" освітньої галузі?
Відповідь на це питання дають результати міжнародного дослідження якості освіти PISA (Programme for International Student Assessment), яке проводили в Україні з 3 по 26 жовтня 2022 року. Протестовані 15-річні учні. І цю відповідь можна скоротити лише до одного слова - катастрофа. Хоча можна використати і два слова - тотальна катастрофа.
Зафіксовано суттєве погіршення рівня знань українських учнів. Тестування проводилось за трьома базовими напрямками: природничо-наукові дисципліни; читання; математика.
Всього є шість рівнів знань: 1 та 6 рівень - своєрідні екстремуми, тільки зі знаком + або -. Вони у нас, до речі, нечисленні.
Достатній рівень знань: з третього рівня і вище. Учні країн ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку, ядро країн світу) в більшості своїх досягають третього рівня знань і вище. Таких там понад 50%.
В Україні на рівні 3+ знаходяться:
- 36% учнів за природничо-науковими дисциплінами;
- 29% учнів за читанням;
- 31% учнів за предметом математика.
Тобто, ми відстаємо від СЕРЕДНЬОГО світового рівня на 14-21% за базовими дисциплінами!!! До речі, читання це не вміння читати текст на швидкість, а здатність розуміти тексти, їх внутрішню семантику.
Нижче умовно "нульового" показника знань - це учні зі знаннями нижче другого рівня. Таких в Україні:
- 34% за природничо-науковими дисциплінами;
- 41% за читанням;
- 42% за математикою.
Щоб ви розуміли, це рівень, коли людина не може скоротити дріб або скласти дроби з різним знаменником.
І тут хочеться передати привіт всім поціновувачам розвитку ІТ сектору в Україні як базового драйвера зростання.
Коли я казав про це декілька років тому - мене майже ніхто не чув. Хоча і тоді серед моїх аргументів були: падаюча демографія та регресивна освіта.
Україна ніколи не могла ввійти в топ-10 країн за рівнем експорту ІТ-послуг саме через фактор демографії, програючи таким державам як Індія та Китай. В одному лише Мумбаї - майже 20 млн мешканців. Є чітка залежність - висока схильність до математики спостерігається приблизно у 5% населення, з яких лише третина може стати програмістами. І це в теорії, на практиці ще менше.
Потенціал України стосовно ринку ІТ фахівців до повномасштабної війни оцінювався у 300 тисяч осіб з експортом до 10 млрд дол. на рік. У світових рейтингах розвитку ІТ-сектору ми зажди були в п'ятому десятку країн між Марокко та Тунісом.
Що стосується освіти, то наш сплеск розвитку ІТ-сектору був пов'язаний не тільки із демографічним горбом людей у віці 35+, але й з залишковим освітнім потенціалом, який дістався нам після розвалу Радянського Союзу: радянські математичні школи, політехніки у Львові та Києві, академічні інститути кібернетики. Зараз цей потенціал вже майже у минулому, а нового нічого не зроблено. Немає вже і демографії.
В результаті за рівнем знань, Україна набрала:
- 441 бал за математикою;
- 450 балів за природничими науками;
- 428 балів за читанням.
Ми поступаємось за цими показниками Естонії, Польщі, Словаччині. Наприклад у Польщі ці показники 489, 499 та 489 відповідно. Ми поки що випереджаємо такі країни як Болгарія, Молдова, Грузія. А відставання від лідерів взагалі катастрофічне. Зазначу за балами з математики:
- Сингапур - 575;
- Китай - 547;
- Японія - 536;
- Південна Корея - 527.
Це вже недосяжні для нас вершини.
Принагідно зауважу, що 15-річні - це через 20 років, демографічний кістяк країни. На жаль, всі оці розмови про надпотужний рівень знань наших дітей в школах Німеччини та Польщі - це такі собі "байки зі склепу".
Реальність, на жаль, геть інша.
За усіма геополітичними фантазіями та надуванням власного его, ми втратили найголовніше - дітей, своє майбутнє.
Слід констатувати, що колишньої "красивої України", вже немає і, скоріше за все, не буде. А буде якась нова. З рівнем освіти на 10-20% нижче середньої у світі.
Це результат того, що наші ненажерливі політичні еліти та інфантильне суспільство на два клозети проґавили свій потенціал. Тільки титанічні зусилля можуть змінити ситуацію на краще.
Країні потрібен позитивний сценарій майбутнього та колосальні інвестиції в людський капітал, людиноцентричність, як базова ідеологія. Держава має концентрувати власні витрати на освіту, медицину та науку. Інакше ми програємо майбутнє.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
