Спочатку про сімейні суперечки та мільярдний бізнес

Суперечка колишнього подружжя Бакальчуків навколо контролю над компанією Wildberries набуває форм розбірок у ближньому оточенні Путіна. Коротко нагадаю, що Тетяна Бакальчук (у дівиці Кім) вирішивши розлучитися з чоловіком пішла на реорганізацію свого бізнесу. Було проведено угоду зі злиття із компанією зовнішньої реклами RUSS (підконтрольної Сулейману Керимову). Внаслідок чого було створено нову юрособу «РВБ», директором якої став Роберт Мірзаян (директор RUSS). Враховуючи масштаби та вплив бізнесу Wildberries, ініціатор злиття Сулейман Керімов отримував не лише формальний дозвіл антимонопольних органів, а й схвалення Путіна. Що логічно, враховуючи російську політику «імпортозаміщення» та бажання створити «суверенний інтернет». У цій схемі Wildberries розглядалася та розглядається як потенційний конкурент таким майданчикам як Amazon, Alibaba. Класична ситуація в російському бізнесі, коли злиття та поглинання, здатні призвести до появи монополіста особисто схвалюються на рівні президента.

Нові співвласники бізнесу – не чужі для Кремля. Це структури Сулеймана Керімова, який, крім видобувних активів, власне рекламного бізнесу, є найбільшим приватним акціонером російського державного банку ВТБ.

Формально операція виглядає «чистою» - у Тетяни Бакальчук пакет акцій у розмірі 99%, її чоловік має лише 1%. Але останній намагається претендувати на половину капіталу, враховуючи шлюборозлучний процес, що почався.

До чого тут Кадиров?

Ось тут починається найцікавіше. Владислав Бакальчук родом із Люберець і розвивав свій бізнес у Москві, будучи співвласником одного з найбільших інтернет-провайдерів російської столиці. А ось його дружина — Тетяна Кім народилася у Грозному. І для Кадирова, який не тільки монополізував владу в Чечні, а й претендує на роль «арбітра» в бізнес та інших суперечках, що стосуються інтересів чеченців і вихідців із Чечні, втручання в її бізнес сприймається як цілком природний процес. Тим більше, що Тетяна як партнери обрала «конкуруючий» бізнес-клан вихідців із Дагестану.

Тому візит Романа Бакальчука до Кадирова виглядає так само логічним та цілком природним. Як і комунікація суті питання «повернути жінку в сім'ю» та «не дати зруйнувати сімейну справу шляхом передачі її дагестанцям». Тут Кадиров зіграв на своїх підданих чудово. За словами повинні бути справи і ми знаємо про перестрілку біля офісу Wildberries. Нападники були співробітниками силових структур Кадирова, а в результаті перестрілки було вбито двох охоронців (виправлення: інгуші, найняті RUSSом - читай дагестанським кланом)

Варіанти вибору для Кремля

Вже на цьому етапі у Кремля виникла ситуація вибору. Скасувати угоду зі злиття Wildberries і RUSS до закінчення процесу розлучення Бакальчуков означало б «відкликати слово Путіна» про згоду на передачу контролю над компанією структурам Керімова. І паралельно підтвердити претензії Кадирова на роль того, хто «дивиться» за всім Кавказом, на яку той заявив претензії після заворушень в аеропорту Махачкали. Поганий варіант, оскільки Керимов та її партнери є важливою групою з погляду збереження керованості Дагестаном. І подвійно поганий, оскільки рішення про зміну функціоналу Кадирова та виходу останнього (точніше не лише його, але, насамперед Золотова) на перші ролі у силовому блоці поки що не прийнято. Тим більше, що наразі триває реорганізація «армійської» складової та проходять кадрові чистки у ФСБ. Рішення щодо Кадирова невдало навіть із погляду часу — надто багато впливу отримає.

Другий варіант - публічно підтримати Керімова, обложивши Кадирова. Але це означатиме публічне приниження керівника Чечні. Адже йдеться про публічне звернення Бакальчука до нього та бізнес дружини, яка народилася у Грозному. А Кадиров де-факто є «арбітром» у справах, пов'язаних із вихідцями з Чечні. Подібна ляпас може похитнути негласні домовленості Путіна з кланом Кадирових, досягнуті під час другої чеченської війни.

Тому Путін утримався від прямого втручання на початковому етапі конфлікту. Тим більше, що зараз його функціонал змінюється з «президента-арбітра» (першого серед рівних з точки зору кремлівських кланів) на царя, до якого можуть лише звертатися за допомогою та захистом, але не вимагати самостійного втручання.

Підвищення ставок для Кадирова.

Кадиров чудово розуміє описані вище розклади. Адже зараз йдеться не про бізнес Бакальчуків, а про його власне місце в оточенні Путіна. Перестановки в МО, переділ сфер впливу всередині ФСБ створюють унікальні можливості різкого посилення власного впливу. У тому числі з реалізацією ідеї набуття неформального статусу «дивлячого за Кавказом». Для цього необхідно піднімати ставки та «дотискати» як опонентів, так і Путіна.

Альтернатива – здати назад для Кадирова вкрай небезпечна. Адже він таким чином демонструє не лише поразку у боротьбі з іншим кавказьким кланом, а й нездатність вирішити справу, безпосередньо пов'язану з вихідцями з Чечні. Тобто це загроза для його становища всередині, як він вважає, «своєї» республіки.

Тому Кадиров заявляє про замах, що нібито готувався, пропонуючи Керимову і його партнерам «спростувати дані слова». В іншому випадку нібито буде оголошено кровну помсту. Чи може Керімов скористатися пропозицією «спростувати чутки»? Однозначно ні, оскільки він тоді постане в ролі того, хто виправдовується, реагує на претензії «сильнішого» опонента. Що природно, призведе до зменшення авторитету та впливу в Дагестані (та й у Москві).

Ситуація патова, і вона виходить на рівень рішень Кремля. Нагадаю написану вище тезу — Путін уже «цар». А цареві пишуть чолобитні. Тобто, ідеальним виходом для російського президента є ситуація, коли обидві сторони звернулися до нього за захистом. У разі він може виступити якимось арбітром у суперечці.

Є дві альтернативи такому сценарію:

1. До Путіна звертається лише одна із сторін. У такому випадку він змушений буде змусити висловитися іншу (наприклад, викликати до себе). Але варіанти компромісу при цьому обмежені — адже чолобитна одна і реагувати треба на неї. Простіше кажучи покарати «кривдника»
2. Обидві сторони піднімають ставки, не звертаючись до Путіна. У такому разі доведеться вдаватися до тактики «наказання обох». У такому випадку угода про злиття Wildberries і RUSS найімовірніше розвалюється. А замість Керімова у партнери Тетяні Бакальчук можуть запропонувати інших партнерів. З найімовірніших це структури Сбера або VK (як контролюючі інтернет) або Алішера Усманова, який раніше займався питаннями, пов'язаними з розвитком онлайн-майданчиків та онлайн-торгівлі. Але тут потрібне рішення Путіна.

Якщо ж рішення не піде, наступні кроки сторін протистояння на які Путіну реагувати доведеться. Але вже у форматі «наказання обох» або обравши одну жертву для публічної прочуханки, що автоматично призведе до переділу впливу на Північному Кавказі. Кадиров розраховує на останнє і те, що «пороть» будуть його.

Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього