Пам’ятаєте, як ще рік-півтора тому російський «тіньовий флот» здавався невловимим привидом, що дозволяв Кремлю обходити будь-які обмеження? Старі іржаві танкери з незрозумілими власниками та прапорами екзотичних островів спокійно возили нафту, наповнюючи воєнний бюджет агресора. Але сьогодні ситуація змінилася настільки радикально, що морська логістика РФ починає нагадувати спробу перевезти воду в ситі. Західні союзники знайшли ту саму «голку» в юридичному стозі сіна, яка перетворює ці кораблі на плавучі пастки.

Головна деталь, що ламає гру – це питання національної належності, або простіше кажучи, прапора. Міжнародне морське право – штука сувора: якщо судно не має легальної реєстрації, воно автоматично стає "піратом" поза законом. Будь-який військовий корабель у міжнародних водах має право затримати такий об’єкт. Саме цей юридичний зашморг почав затягуватися, коли цивілізовані країни просто почали позбавляти російські підставні танкери їхніх фальшивих прапорів.

Тепер у Москви залишився вибір без вибору: або бачити, як їхні судна арештовують по всьому світу, як це сталося буквально кілька днів тому, коли французькі ВМС перехопили танкер "Грінч", або ж виводити флот із тіні. Кремль обрав другий варіант, масово реєструючи судна безпосередньо в Росії. Але це пастка. Як тільки танкер піднімає російський триколор, він стає "токсичним" для банків, страховиків та більшості світових портів. Більше ніяких анонімних схем – тепер це офіційна власність держави-агресора, яку видно на всіх радарах.

Для України це не просто новини з рубрики «що там у сусідів», а стратегічна перемога на економічному фронті. Послідовна дипломатична лінія президента Зеленського, який на кожному міжнародному майданчику наголошував на необхідності повного енергетичного задушення агресора, нарешті дає плоди. Це той випадок, коли м’яка сила та юридичний тиск працюють ефективніше за прямі погрози. Завдяки тому, що Київ не давав партнерам "забути" про тіньові схеми, ми бачимо приголомшливу статистику: продуктивність танкерів під санкціями США впала на 70%.

Росія змушена витрачати колосальні кошти на військовий супровід своїх танкерів, бо без нього їх тепер може затримати ледь не кожен патрульний катер. Це перетворює експорт нафти на неймовірно дорогу затію. Кожен долар, який Кремль витрачає на паливо для винищувачів супроводу чи на перевалку нафти у відкритому морі, – це долар, який не піде на виробництво ракет. Ми стаємо свідками того, як «тіньовий флот», що мав стати порятунком для російської економіки, стає її головним тягарем. Кораблі ще плавають, але фінансово вони вже йдуть на дно.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”