Joint Expeditionary Force (JEF) – це багатонаціональне військове формування, ініційоване Великою Британією у 2014 році з метою швидкого та ефективного реагування на кризи. До його складу вже входять Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія та Швеція.

Спочатку JEF задумували як гнучку експедиційну силу, яка здатна швидко мобілізуватися для оборони країн Північної Європи і Балтії, але з часом її роль стала ширшою, а стратегічна цінність – більш очевидною. За загальними оцінками, загальна кількість військовослужбовців, яку можуть розгорнути країни JEF, сягає близько 10 тисяч осіб. Формування спеціалізується на проведенні як морських, так і сухопутних та повітряних операцій, що дозволяє діяти в різних середовищах і здійснювати як оборонні, так і гуманітарні місії.

Україна, яка з 2014 року протистоїть російській агресії й має колосальний бойовий досвід, розглядається як логічне доповнення до JEF. Наша армія, котра досконало розуміє сучасні гібридні загрози та вміє чинити ефективний опір, може суттєво збагатити JEF професійними кадрами та унікальними військовими навичками. Для самої України це означатиме подальшу інституціоналізацію партнерства з європейськими державами та зміцнення власної системи безпеки, адже взаємодія з JEF доповнює рух до НАТО і стимулює отримання нового озброєння та технологій.

Попри те, що Joint Expeditionary Force формується переважно з держав Північної Європи, останнім часом з’являються обговорення щодо розширення його складу. Серед потенційних кандидатів іноді називають Польщу, яка є потужним оборонним партнером у регіоні, а також Чехію, Словаччину та інші держави Центральної Європи, які вбачають у JEF практичну додаткову гарантію своєї безпеки. Деякі експерти згадують і Німеччину та Францію, однак у них діють власні потужні національні збройні сили і сильні двосторонні зв’язки всередині НАТО та ЄС, тому приєднання саме до JEF потребувало б узгодження великої кількості політичних та бюджетних питань.

Залучення України до JEF може стати стимулом для подальшого поглиблення оборонної інтеграції на континенті та, по суті, засвідчити початок реальних "Збройних Сил Європи". Багато років ідея єдиної армії ЄС існувала переважно в теоретичній площині, втім приклад JEF демонструє, що уже сьогодні діє боєздатне міжнародне об’єднання, здатне розгортатися у "гарячих" зонах. Суть цієї сили полягає не лише в техніці чи формальному об’єднанні штабів, а передусім у взаємній довірі, синхронізації доктрин та здатності реагувати на складні виклики без зайвих бюрократичних перешкод.

Безумовно, питання побудови повноцінних Збройних Сил Європи залишатиметься складним через необхідність узгодження політичних інтересів, забезпечення належного фінансування та координації з НАТО, яке досі відіграє ключову роль у безпеці континенту. Проте досвід JEF і можлива інтеграція України стануть красномовним доказом того, як гнучкі структури колективної оборони можуть відповідати на сучасні загрози й об’єднувати країни в ефективні військові союзи.

Європа більше не може покладатися лише на розрізнені національні збройні сили – перед лицем агресивних сусідів надзвичайно важливим є формування згуртованого та оперативного військового блоку. Саме тому Joint Expeditionary Force з Україною на борту може стати першим кроком до остаточного формування Збройних Сил Європи, метою яких буде не лише реагування на конфлікти й кризи, а й довгострокове зміцнення миру та стабільності на континенті.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"