Якщо Трамп дотримуватиметься політики ізоляціонізму, то європейським країнам доведеться переглянути свої власні оборонні зобов'язання. Найімовірніше, країни Східної Європи, такі як Польща, Литва та інші, рішуче підтримуватимуть Україну, проте знайти консенсус всередині ЄС буде непросто. Наприклад, Угорщина може скористатися ситуацією для просування власних інтересів та стримування колективних зобов'язань ЄС щодо України. У разі відмови США від активної підтримки, ЄС, можливо, стане більш автономним у сфері оборони, але це потребуватиме часу та додаткових ресурсів. Україні в такому разі слід було б активізувати дипломатичну діяльність і шукати підтримки серед європейських країн, які готові забезпечити тривалу допомогу та не допустити ослаблення санкційного тиску на росію. Загалом тут можливі різні варіанти розвитку подій:

1. Сценарій "європейська координація та посилення підтримки". У разі, якщо США зменшать військову допомогу Україні, ЄС, скоріш за все, активізує свої зусилля для підтримки України, особливо Франція та Німеччина. Проте, це вимагатиме потужної координації між країнами-членами, а також швидких рішень щодо збільшення виробництва озброєнь. Тут Європа може зіткнутися з внутрішніми розбіжностями: країни, як-от Угорщина, можуть протидіяти активнішій військовій допомозі, намагаючись підтримати відносини з росією. Польща, Литва та інші східноєвропейські країни активно підтримуватимуть Україну, але знайти консенсус буде складно. За такого сценарію Україна буде змушена інтенсивніше лобіювати свої інтереси в ЄС, акцентуючи на тому, що стабільність у Східній Європі є ключовою для всього континенту. Україні слід розвивати військово-промислову кооперацію з країнами Балтії та Польщею.
2. Сценарій "посилення європейської оборонної незалежності". Якщо США знизять свій рівень участі, ЄС, можливо, зосередиться на розбудові власної оборонної політики. Зокрема, можуть активізуватися програми зі створення європейських військових структур та виробництва озброєнь. Хоча загалом ідея європейської оборонної незалежності має підтримку, політичні розбіжності можуть завадити швидкому прогресу. Угорщина та інші країни можуть спричинити блокування рішень, що вимагають єдиного підходу. За такого сценарію Україні доведеться активно співпрацювати з лідерами європейських країн, які підтримують посилення оборони, та просувати спільні оборонні програми, зокрема з Францією, Німеччиною та Польщею.
3. Сценарій "підтримка з боку окремих країн ЄС". У разі, якщо консенсусу щодо підтримки України в ЄС не буде досягнуто, окремі країни можуть надавати допомогу на двосторонньому рівні. Лідери східноєвропейських країн, зокрема Польща та країни Балтії, можуть збільшити допомогу Україні на індивідуальній основі. Це буде складно, оскільки спільна політика може не підтримуватися всіма країнами. Однак країни, що межують із зоною конфлікту, продовжуватимуть підтримувати Україну з міркувань власної безпеки. за такого розвитку подій Україні слід шукати окремі угоди з країнами-союзниками, посилюючи оборонні зв’язки, а краще думати про формування мікроальянсів, при цьому опираючись на підтримку Британії, наприклад.

При цьому варто розуміти, що наразі ЄС не має можливості повністю замістити допомогу США для України.

У відносинах із ЄС президент працює на підтримку тісної співпраці та забезпечення стабільної допомоги. В умовах, коли ЄС може взяти на себе більшу відповідальність за безпекову допомогу Україні, президент Зеленський працює над зміцненням звʼязків із лідерами країн Європи, особливо Північної Європи. Він, ймовірно, спробує консолідувати підтримку європейських країн навколо спільної стратегії підтримки України навіть у разі зміни підходу США. Проте частина європейських країн по інерції продовжують орієнтуватись на лідерську позиції США, а тому будуть менше схильні до прогресивних змін.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”