Як уникнути професійного вигорання: кінець року як тригер втоми та відновлення ресурсів

Як уникнути професійного вигорання: кінець року як тригер втоми та відновлення ресурсів

Привіт усім! З вами сімейна психотерапевтка Світлана Арефнія. Я не даремно пишу блог ввечері понеділка, адже саме цей день чомусь вважають найважчим у плані роботи. А з урахуванням того, що ще й завершення року - ситуація ускладнюється. Отже, давайте розбиратися, чому українці відчувають втому на роботі і як з цим боротися. 

Тригер втоми та відновлення ресурсів

Як відомо, кінець року для багатьох стає періодом накопиченої втоми, зниження мотивації та зростання стресу. Чому це відбувається? На перший погляд, відповідь очевидна — річні дедлайни, емоційне перенасичення і загальна перевтома. Проте, якщо заглибитися у психологічні механізми, можна виявити, що причини лежать значно глибше і пов’язані з порушенням балансу між ресурсами та вимогами.

Ось вам декілька причин, чому кінець року стає тригером для втоми:

1. Ефект кумулятивного стресу. Протягом року людина стикається з багатьма викликами: зміна проєктів, міжособистісні конфлікти, потреба постійно демонструвати продуктивність. Цей стрес накопичується, якщо не супроводжується належною регуляцією та відновленням.

2. Завищені очікування. Наприкінці року часто виникає потреба "закрити всі питання", "досягти максимуму", що створює додатковий тиск і підсилює втому.

3. Фізіологічний ритм. Зменшення тривалості світлового дня, дефіцит сонця і низька фізична активність впливають на вироблення серотоніну та мелатоніну, що погіршує емоційний стан.

4. Відсутність психологічного завершення. Людська психіка прагне відчуття закінченості. Коли ми не маємо змоги підсумувати результати і відчути задоволення від виконаної роботи, це провокує відчуття незавершеності та невдоволення.

А тепер про вигорання. Це - більше, ніж просто втома. Це - емоційне виснаження, що супроводжується втратою інтересу до роботи, зниженням ефективності та навіть фізичними проявами, як-от безсоння чи хронічний біль. Основні сигнали:

  •    постійне відчуття апатії;
  •    втрата мотивації, навіть у звичних завданнях;
  •    дратівливість або емоційна холодність;
  •    когнітивне виснаження (труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті).

Щоб подолати втому та уникнути вигорання, потрібно зробити наступні кроки:

1. Перегляньте свої пріоритети. Необхідність закрити всі "хвости" до кінця року часто є ілюзорною. Навчіться визначати ключові завдання і делегувати менш важливі.

2. Поставте психологічну крапку. Підведення підсумків року дозволяє усвідомити досягнення і закрити незавершені "гештальти". Замість зосереджуватись на тому, що не вдалося, зверніть увагу на те, чого ви досягли.

3. Практикуйте свідоме відновлення: 

  •  Впроваджуйте регулярні мікропаузи у робочий день. Наприклад, 5 хвилин розтяжки чи медитації.
  •  Вихідні мають бути справді відпочинком, а не часом для додаткової роботи.

4. Уважність до фізичного та психологічного стану. Правильне харчування, фізична активність та якісний сон є основою не лише фізичного, а й ментального благополуччя.

5. Пошук сенсу в роботі. Часто втому провокує не кількість завдань, а втрата зв’язку з метою. Згадайте, чому ви обрали саме цю діяльність, і знайдіть у ній особисту цінність.

6. Говоріть про свої почуття. Робота з психологом або обговорення стану з колегами чи близькими допомагає розвантажити емоційну напругу.

Профілактика вигорання як довгострокова стратегія

Запобігти вигоранню легше, ніж відновлюватися після нього. Створіть у своїй роботі систему стабільності: регулярний графік, чіткі межі між професійним і особистим життям, простір для творчості та розвиток професійних навичок.

Вигорання — це сигнал, що ваші ресурси вичерпуються. Прислухайтеся до себе, надайте пріоритет власному добробуту і пам’ятайте: ваша продуктивність починається з внутрішньої гармонії. Кінець року може стати часом не лише завершення, а й оновлення, якщо дозволити собі перезавантаження.

Тож, шановні, не переобтяжуйте себе, більше відпочивайте, краще харчуйтеся та будьте завжди здорові. 

Світлана Арефнія, кандидатка психологічних наук, доцент кафедри психології, сімейна психотерапевтка

Головне