Враження від інавгураційної промови Дональда Трампа:
- Мінімум програмних речей і глибоких смислів, максимум простих слів для простого народу.
- Відсутність нових "великих" ідей, тільки мікс передвиборчих гасел і обіцянок, які вже були відомі до цього моменту зі ЗМІ. По суті, промова стала продовженням його виборчої кампанії.
- Акцент на внутрішню політику, але не всю - на ті питання, які найбільше хвилюють "ядерний електорат": імміграція, економічний націоналізм, почуття величі, відкат woke-повістки, ностальгія за "великою країною, яку ми втратили".
- Уперше сказано про територіальну експансію як спосіб досягнення величі й поваги у світі. Уперше від американського президента я почув про необхідність повернути США справжній суверенітет і незалежність (мабуть, раніше його не було). Раніше такий "сувереністський захід" робили здебільшого лідери держав, що "підіймаються" і кидають виклик американському світовому порядку: росія, Туреччина, Іран, Індія, Китай, ПАР та інші.
- Мало осмислених речей про зовнішню політику, крім, знову ж таки, передвиборчих гасел. рф і Україна не згадані жодного разу. Здебільшого зовнішня політика зводилася до просування образу миротворця й одночасно анонсу торгових воєн з іншими країнами.
- Пріоритети розставлені так, щоб у "топі" були почуття величі, винятковості та реваншу. Зокрема, про це були вставки про Панамський канал та "історично справедливі" перейменування різних місць у США, а також Мексиканської затоки на Американську затоку.
- Відпадний пастор, запалив натовп.
Загалом, промова коротка, супер проста, не обтяжена складними смислами та гранд-ідеями, що повторює всі ключові поінти передвиборчої кампанії Трампа. Жодних уточнень або розшифровок.
Що зараз маячить на горизонті, судячи з перших указів Трампа:
- торгові війни з Канадою, Мексикою, ЄС, країнами БРІКС;
- розгортання традиційного енергетичного порядку денного замість зеленого;
- депортація нелегальних іммігрантів;
- спроба пробити переговори про припинення вогню між рф і Україною;
- призупинення зовнішньої допомоги на три місяці, а потім визначення пріоритетних напрямів цієї допомоги;
- символічні рішення у сфері соціо-культурної політики, історичної пам'яті та ідентичності, які мають посилити загальне відчуття "вставання з колін" в американського виборця.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього
