Насправді на момент обрання Трампа, бункерний психопат, мабуть, реально розмірковував над тим, щоб згорнути війну. Принаймні, на деякий час. Ситуація у нього в економіці не найкраща, все якось явно йде не так, як очікувалося. І тут прийшов Трамп, починаючи нахвалювати його, обіцяючи зняти санкції, посилаючи делегації обійматися з молодшими упирями із причету бункерного психопата.
Говорив з ним по телефону, називав другом, обіцяв задовольнити низку його вимог.
З точки зору Трампа, він "протягував руку" та робив "дуже щедру пропозицію", яку бункерний психопат мав прийняти. Бо за нею йшли перезавантаження відносин, спільний бізнес, і дуже багато грошей. Але для самого бункерного психопата все виглядало не так. Сам він знає, що він - вбивця, терорист і міжнародний злочинець. І якщо вже з ним так рвуться дружити, значить в опонентів все дуже і дуже погано, вони дуже і дуже слабкі. Тому з ними не треба домовлятися. Треба всіх добивати, поки є така нагода.
Тому на наших очах він все більше і більше нахабнів, і, зрештою, відкрито направив усі ці "переговори" за відомою адресою. Навіщо йому переговори? Він майже усіх переміг, а головний ворог, США, і так капітулювали без бою. Тепер він "усім покаже". Включно з НАТО. На території НАТО.
От так прекрасно завершуються вояжі різних Віткофів, який у майбутньому можна буде брати для ілюстрації статей під назвою "некомпетентність".
Завершення війни по-трампівськи реально розтягує війну у часі. І, можливо, виводить її через невеликий проміжок часу на абсолютно інший рівень. Нахабність бункерного показує: він все уже вирішив, і буде бити прямо по "західному ворогу". Поки цей ворог, на його думку, максимально слабкий.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
