Все, що відбувалося на переговорах в Стамбулі останній місяць, зводилося до однієї гри: українці разом з європейцями та частиною республіканців намагалися штовхнути Трампа до того, щоб він визнав очевидний факт: Путін водить його за ніс, і пора вводити жорсткіші санкції. Росіяни, у свою чергу, грали в гру: "Трамп, не вводь санкції" (програма мінімум — дотягнути до літніх канікул і перенести це питання на осінь). Сьогоднішня розмова показала, що в цій грі Путін поки що перемагає.
Левова частка розмови велася про Іран і про можливу допомогу росії в ядерній угоді з Тегераном. І це при тому, що сьогодні аятола, де-факто, послав Трампа, заявивши, що Іран не відмовиться від збагачення урану. Більше того, росія не має такого впливу на Тегеран, і можливості Путіна, м'яко кажучи, обмежені.
Важливо звернути увагу на те, що Путін також провів телефонну розмову з новим Папою Римським. Кремль прекрасно розуміє роль нового папи у можливостях впливу на внутрішню політику США. Поки що це був дзвінок-знайомство, але Кремль вже починає думати, як грати на цьому полі. Ми ж тут поки майже не граємо.
А тепер про найголовніше. Путін, по суті, анонсував через Трампа, що найближчими днями будуть удари по Україні. Але ми це переживали не один раз, і чогось нового тут немає, тим більше, що про ядерну зброю росіяни навіть не заїкаються. Головне питання — чи буде "Орєшнік". Якщо ні — це підтвердить мою гіпотезу, що "Орєшнік" — це все ще одиничний продукт.
Але головне інше: до осені Трамп опиниться в пастці. Путін водив його за ніс по світу й Україні, і зараз те саме буде з Іраном. Восени стартує виборча кампанія, й у Трампа буде два варіанти: або республіканці свідомо йдуть на втрату більшості в конгресі, або Трамп введе санкції проти росії.
Безумовно, все, що робить Трамп, викликає злість. Але нагадаю, без американської зброї, яку нам будуть закуповувати європейці, нам не вистояти. Тому нам не можна зараз образитися на нього. На жаль, так працює реальна політика.
Вадим Денисенко, політолог
