Після атаки на Татарстан Путін особисто прокоментував удари безпілотників і заявив, що відповідь буде "многократно сильнее".
Зверніть увагу, останніми днями Путін регулярно реагує на всі подібні обстріли, хоча рік тому, коли обстрілювали ту саму Казань, він мовчав. А тут - персональна реакція.
Мені здається, по-перше, він зараз сам себе накручує у власній правоті (що він відмовляється від переговорів і лякає світ "Орєшніком"). Це таке собі підняття ставок у його власній голові. По-друге, його оточення виштовхує його "на фронт" (коли він озвучує те, що раніше озвучували медвєдєви і володіни).
Навіщо це робить оточення? Очевидно, щоб Путін, в їхньому розумінні, став більш ручним. Загнаний в кут, він буде змушений опиратися виключно на стару гвардію, яка зможе зіграти свою "лебедину пісню".
Не виключено, що це той момент, коли хвіст виляє собакою і заганяє Путіна в ситуацію, коли він не зможе вирватися з певних пасток. Перший раз за цю війну це сталося тоді, коли він проголосив чотири області анексованими. І тоді його логіка була проста: Захід побоїться давати зброю для війни проти російських територій. Зараз, я так розумію, оточення грає на його амбіціях та страхах і остаточно підштовхує до думки, що США погодиться на всі його умови, бо Трампу просто нікуди буде подітися.
Путін одночасно боїться Трампа, але водночас і намагається самому собі (за допомогою свого оточення) довести, що Трамп може виявитися таким же слабаком, як і Буш, який поплив після урагану Катріна, як і Обама з його перезавантаженням стосунків з рф і, звичайно ж, як і Байден. При цьому він все ще боїться Трампа. Але, схоже, що його оточення, яке вимагає війни, знаючи, що Путін хоче цієї війни, запевняє його, що не треба боятися. Трамп нікуди не дінеться, погодиться на всі російські умови.
Це все я пишу виключно для того, щоб спробувати пояснити логіку Путіна. Життя внесе свої серйозні корективи. А нинішній стан Путіна багато в чому можна порівняти з поведінкою дитини перед кабінетом стоматолога: дитина боїться, але каже своїм батькам: "Правда, я зубного не боюся?".
Вадим Денисенко, політолог, директор Українського інституту майбутнього
