Чесно кажучи, вже не знаю, що в цій скриньці, але, образно кажучи - це скринька Пандори (з якої, як відомо, вискочили всі лиха Землі, в тому числі й війни). Пандора за легендою швидко закрила подаровану богами посудину, але лиха виявилися "на волі", а в скрині вдалося зачинити лише надію.
У цьому випадку, Індії та Китаю вдалося "закрити" в цій коробці привид війни: на фото індійський і китайський офіцери під час відведення своїх військ від спільного кордону між двома країнами.
В результаті саміту БРІКС та формату Євразійського Глобального острова вдалося "розвести" дуже давній конфлікт між Китаєм та Індією, який у 1962 році навіть переріс у відкриту війну, що закінчилася невдачею для Делі. В основі конфлікту - неврегульованість кордону між Британською імперією та Тибетом у 19 столітті.
Після здобуття незалежності Індією та анексії Тибету Китаєм, ця проблема і призвела до війни.
Було дві спірні ділянки: у північно-східній частині Кашміру (Аксай-Чін) та район у північній частині штату Аруначал-Прадеш, загальною площею понад 80 тис. м кв (довжина спірного кордону – 700 км).
З того часу з двох сторін кордону стояли війська Китаю та Індії.
У безпосередньому зіткненні заборонялося мати навіть автоматичну зброю, тому періодичні сутички, що спалахували, проходили за допомогою прийомів кунгфу з боку китайців і палиць із цвяхами з боку індійців. До того ж у повному мовчанні. Жарти жартами, але такі сутички іноді призводили до загибелі десятків учасників.
Коли я писав про формат Глобального Євразійського острова, мені завжди відповідали у коментарях: а як же конфлікт між Індією та Китаєм? На що я казав: "спокійно, все побачите згодом".
Для мене було цілком зрозуміло, що коли на кону стоїть майбутнє такого глобального геополітичного проєкту як БРІКС та 80 тис. м кв у таких еб..нях, де ніхто і жити не буде, то всі розсудливі керівники оберуть геополітичний проєкт, який обіцяє мільярди доларів прибутку, а не ці самі еб..ня.
Ну, загалом саме так усе й завершилося.
Індія та Китай після саміту БРІКС у Казані розпочали взаємне відведення військ від кордону. Це рішення було погоджено на особистій зустрічі Моді та Сі Цзіньпіна у Казані.
До речі, США намагалися модерувати цей конфлікт у 2020 році, коли спалахнуло нове протистояння в Ладакхі.
Тоді і китайські смартфони в Індії перестали купувати, і індійська збірна з крикету розірвала договір із китайським спонсором (а крикет для індійців як для нас футбол).
У 2020-2021 роках Вашингтон підключив "важку артилерію". Держсекретар США Майк Помпео звинуватив Китай у агресії, а керівник пресслужби Держдепартаменту США Нед Прайс закликав до прямого діалогу Китаю та Індії.
Але Нед Прайс також заявив, що США можуть підтримати Індію в її протистоянні з "китайською агресією".
У березні 2021 року відбулася навіть зустріч міністра оборони США Ллойда Остіна та міністра оборони Індії Раджана Сінгха. Остін запропонував Індії "об'єднати зусилля в придушенні військової загрози, що зростає, в особі КНР".
У червні 2021 року Bloomberg опублікував статтю, в якій стверджувалося про "перекидання" 50 000 індійських солдатів на кордон з Китаєм, хоча насправді таких маневрів індійської армії не було.
Своєю чергою, китайці через Global Times (китайський аналог російської RT) звинуватили Америку у проведенні за допомогою таких "вкидів" спеціальної ІПСО з метою загострення індокитайського конфлікту.
Але тоді Моді вчасно ухвалив рішення щодо деескалації конфлікту.
На початку вересня 2022 року Індія та Китай провели перший етап відведення військ на кордоні у Ладакхі.
Ну а крапку в конфлікті поставили у жовтні 2024 року, бо обидві сторони усвідомили, що неможливо будувати спільний євразійський проєкт та розвивати БРІКС без повного врегулювання прикордонного протистояння.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
