Колись нобелівський лауреат Пол Кругман описав такий сценарій "вічного двигуна ВВП:
у світі оголошують про загрозу інопланетного вторгнення; починається масове будівництво укріплень; Потім заявляють про ліквідацію загрози, але ВВП вже сформовано за допомогою державного замовлення на будівництво укріплень.
Є навіть така цинічна теорія, що ВВП зростає після землетрусів та стихійних лих за рахунок програм відновлення.
Що далеко ходити: США подолали Велику Депресію 30-х років минулого століття за рахунок державного замовлення в період Другої світової війни.
Тому немає жодного фіктивного "танкового" чи "снарядного" ВВП, про який у нас часто люблять розмірковувати, маючи на увазі, що випуск снарядів чи танків – це "несправжнє зростання" валового продукту.
Зростання ВВП за рахунок снарядів, які завтра "вибухнуть", з точки зору створення матеріальної вартості та структури валового продукту - це те саме, що й виробництво, наприклад, пральних машин, які завтра "зламаються" або продуктів харчування, які завтра будуть "з'їдені".
Тобто поза моральною оцінкою, з погляду економетрики та статистики, різниці тут немає.
Є лише відмінності у споживчій вартості, але держзамовлення витягує "корисність" снарядів, доки населення витягує корисність, наприклад, пральних машин.
Я вже не говорю про віртуальних слуг.
Якби це було інакше, до структури ВВП включали б лише капітальні довгострокові товари.
Ну тоді беззаперечним лідером за розміром економіки був би Китай, який займаючи 18% світової економіки за номінальним ВВП, споживає 50% світового обсягу металу та цементу на рік.
У структурі ВВП України за даними проекту бюджету на 2026 рік, 15% займає інфраструктура, насамперед роботи з її ремонту та відновлення. Це дуже багато.
З іншого боку, це створює інструменти з нарощування темпів зростання ВВП за умов війни.
Наприклад, роботи з ремонту інфраструктури протягом року зросли на 10%.
При питомій вазі у структурі ВВП лише на рівні 15%, це внесок цієї галузі у загальну динаміку зростання валового продукту за підсумками року у вигляді 1,5%.
А тепер пригадаємо, що наш загальний валовий продукт у 2025-2026 роках згідно з прогнозами зросте лише на 2% на тлі таких високих витрат на ремонт інфраструктури.
Що це означає?
А значить це, що всі інші галузі знаходяться в глибокій стагнації і все зростання в 2% забезпечується сектором послуг та ремонтом. Навіть чинник випуску ОПК тут не відіграє фундаментальної ролі.
Саме тому я завжди і стверджую, що з огляду на нинішню структуру ВВП, його зростання при працюючій економіці має бути на рівні щонайменше 7-8%.
Динаміка 2% - це лише фактор перманентного відновлення інфраструктури та сектор торгівлі.
Є ще одна версія.
Зазначені вище 15% частки інфраструктурних галузей у структурі ВВП - це фіктивний, завищений показник.
Це коли кошториси завищуються у 2-3 рази. Тобто насправді ми маємо справу не з 15% ВВП, а, наприклад, із 5%.
Тоді зростання цієї галузі на 10% принесе в скарбничку загального ВВП лише 0,5%.
Швидше за все, ми маємо справу з комбінацією двох версій: економіка не працює, кошториси завищені. Як результат – темп зростання ВВП мізерний.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
